Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.
Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.
Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.
І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.
За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.
Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.
Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.
Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.
Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.
Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.
Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.
Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.
Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!
І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.
За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.
Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.
Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“
Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“
Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.
Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“
Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.
Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.
І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.
Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.
Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“
Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.
Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?
Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,
Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?
то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.
Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“
Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.
Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.
та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.
І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.