Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.
Был болен некто Лазарь из Вифании, из селения, где жили Мария и Марфа, сестра её.
А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.
Мария же, которой брат Лазарь был болен, была та, которая помазала Господа миром и отёрла ноги Его волосами своими.
Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“
Сёстры послали сказать Ему: Господи! вот, кого Ты любишь, болен.
Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.
Иисус, услышав то, сказал: эта болезнь не к смерти, но к славе Божией, да прославится через неё Сын Божий.
А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
Когда же услышал, что он болен, то пробыл два дня на том месте, где находился.
Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.
После этого сказал ученикам: пойдём опять в Иудею.
Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“
Ученики сказали Ему: Равви! давно ли Иудеи искали побить Тебя камнями, и Ты опять идёшь туда?
Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.
Иисус отвечал: не двенадцать ли часов во дне? кто ходит днём, тот не спотыкается, потому что видит свет мира сего;
А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.
а кто ходит ночью, спотыкается, потому что нет света с ним.
Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.
Сказав это, говорит им потом: Лазарь, друг наш, уснул; но Я иду разбудить его.
А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.
Ученики Его сказали: Господи! если уснул, то выздоровеет.
Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.
Иисус говорил о смерти его, а они думали, что Он говорит о сне обыкновенном.
І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.
и радуюсь за вас, что Меня не было там, дабы вы уверовали; но пойдём к нему.
Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.
Тогда Фома, иначе называемый Близнец, сказал ученикам: пойдём и мы умрём с ним.
Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.
Иисус, придя, нашёл, что он уже четыре дня в гробе.
А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.
Вифания же была близ Иерусалима, стадиях в пятнадцати;
І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.
и многие из Иудеев пришли к Марфе и Марии утешать их в печали о брате их.
Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
Марфа, услышав, что идёт Иисус, пошла навстречу Ему; Мария же сидела дома.
І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.
Тогда Марфа сказала Иисусу: Господи! если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой.
Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“
Но и теперь знаю, что чего Ты попросишь у Бога, даст Тебе Бог.
Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.
Марфа сказала Ему: знаю, что воскреснет в воскресение, в последний день.
Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.
Иисус сказал ей: Я есмь воскресение и жизнь; верующий в Меня, если и умрёт, оживёт.
І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“
И всякий, живущий и верующий в Меня, не умрёт вовек. Веришь ли сему?
Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.
Она говорит Ему: так, Господи! я верую, что Ты Христос, Сын Божий, грядущий в мир.
І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“
Сказав это, пошла и позвала тайно Марию, сестру свою, говоря: Учитель здесь и зовёт тебя.
А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.
Она, как скоро услышала, поспешно встала и пошла к Нему.
А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.
Иисус ещё не входил в селение, но был на том месте, где встретила Его Марфа.
Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.
Иудеи, которые были с нею в доме и утешали её, видя, что Мария поспешно встала и вышла, пошли за нею, полагая, что она пошла на гроб — плакать там.
Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“
Мария же, придя туда, где был Иисус, и увидев Его, пала к ногам Его и сказала Ему: Господи! если бы Ты был здесь, не умер бы брат мой.
А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,
Иисус, когда увидел её плачущую и пришедших с нею Иудеев плачущих, Сам восскорбел духом и возмутился
і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“
и сказал: где вы положили его? Говорят Ему: Господи! пойди и посмотри.
А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“
А некоторые из них сказали: не мог ли Сей, отверзший очи слепому, сделать, чтобы и этот не умер?
Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.
Иисус же, опять скорбя внутренно, приходит ко гробу. То была пещера, и камень лежал на ней.
Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.
Иисус говорит: отнимите камень. Сестра умершего, Марфа, говорит Ему: Господи! уже смердит; ибо четыре дня, как он во гробе.
Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“
Иисус говорит ей: не сказал ли Я тебе, что, если будешь веровать, увидишь славу Божию?
І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.
Итак, отняли камень от пещеры, где лежал умерший. Иисус же возвёл очи к небу и сказал: Отче! благодарю Тебя, что Ты услышал Меня.
Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.
Я и знал, что Ты всегда услышишь Меня; но сказал сие для народа, здесь стоящего, чтобы поверили, что Ты послал Меня.
І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“
Сказав это, Он воззвал громким голосом: Лазарь! иди вон.
І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.
И вышел умерший, обвитый по рукам и ногам погребальными пеленами, и лицо его обвязано было платком. Иисус говорит им: развяжите его, пусть идёт.
І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
Тогда многие из Иудеев, пришедших к Марии и видевших, что сотворил Иисус, уверовали в Него.
А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.
А некоторые из них пошли к фарисеям и сказали им, что сделал Иисус.
Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
Тогда первосвященники и фарисеи собрали совет и говорили: что нам делать? Этот Человек много чудес творит.
Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“
Если оставим Его так, то все уверуют в Него, и придут Римляне и овладеют и местом нашим, и народом.
А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,
Один же из них, некто Каиафа, будучи на тот год первосвященником, сказал им: вы ничего не знаете,
і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“
и не подумаете, что лучше нам, чтобы один человек умер за людей, нежели чтобы весь народ погиб.
А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,
Сие же он сказал не от себя, но, будучи на тот год первосвященником, предсказал, что Иисус умрёт за народ,
і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.
и не только за народ, но чтобы и рассеянных чад Божиих собрать воедино.
І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.
Посему Иисус уже не ходил явно между Иудеями, а пошёл оттуда в страну близ пустыни, в город, называемый Ефраим, и там оставался с учениками Своими.
Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.
Приближалась Пасха Иудейская, и многие из всей страны пришли в Иерусалим перед Пасхою, чтобы очиститься.
І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“
Тогда искали Иисуса и, стоя в храме, говорили друг другу: как вы думаете? не придёт ли Он на праздник?