Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Івана 11) | (Івана 13) →

Переклад Огієнка

Синодальный перевод

  • Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
  • За шесть дней до Пасхи пришёл Иисус в Вифанию, где был Лазарь умерший, которого Он воскресил из мёртвых.
  • І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
  • Там приготовили Ему вечерю, и Марфа служила, и Лазарь был одним из возлежавших с Ним.
  • А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
  • Мария же, взяв фунт нардового чистого драгоценного мира, помазала ноги Иисуса и отёрла волосами своими ноги Его; и дом наполнился благоуханием от мира.
  • І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
  • Тогда один из учеников Его, Иуда Симонов Искариот, который хотел предать Его, сказал:
  • „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
  • Для чего бы не продать это миро за триста динариев и не раздать нищим?
  • А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
  • Сказал же он это не потому, чтобы заботился о нищих, но потому, что был вор. Он имел при себе денежный ящик и носил, что туда опускали.
  • І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
  • Иисус же сказал: оставьте её; она сберегла это на день погребения Моего.
  • Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
  • Ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда.
  • А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
  • Многие из Иудеев узнали, что Он там, и пришли не только для Иисуса, но чтобы видеть и Лазаря, которого Он воскресил из мёртвых.
  • А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
  • Первосвященники же положили убить и Лазаря,
  • бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
  • потому что ради него многие из Иудеев приходили и веровали в Иисуса.
  • А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
  • На другой день множество народа, пришедшего на праздник, услышав, что Иисус идёт в Иерусалим,
  • то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
  • взяли пальмовые ветви, вышли навстречу Ему и восклицали: осанна! благословен грядущий во имя Господне, Царь Израилев!
  • Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
  • Иисус же, найдя молодого осла, сел на него, как написано:
  • „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
  • «не бойся, дщерь Сионова! се, Царь твой грядёт, сидя на молодом осле».
  • А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
  • Ученики Его сперва не поняли этого; но когда прославился Иисус, тогда вспомнили, что так было о Нём написано, и это сделали Ему.
  • Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
  • Народ, бывший с Ним прежде, свидетельствовал, что Он вызвал из гроба Лазаря и воскресил его из мёртвых.
  • Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
  • Потому и встретил Его народ, ибо слышал, что Он сотворил это чудо.
  • Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
  • Фарисеи же говорили между собою: видите ли, что не успеваете ничего? весь мир идёт за Ним.
  • А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
  • Из пришедших на поклонение в праздник были некоторые Еллины.
  • І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
  • Они подошли к Филиппу, который был из Вифсаиды Галилейской, и просили его, говоря: господин! нам хочется видеть Иисуса.
  • Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
  • Филипп идёт и говорит о том Андрею; и потом Андрей и Филипп сказывают о том Иисусу.
  • Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
  • Иисус же сказал им в ответ: пришёл час прославиться Сыну Человеческому.
  • Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
  • Истинно, истинно говорю вам: если пшеничное зерно, пав в землю, не умрёт, то останется одно; а если умрёт, то принесёт много плода.
  • Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.
  • Любящий душу свою погубит её; а ненавидящий душу свою в мире сём сохранит её в жизнь вечную.
  • Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
  • Кто Мне служит, Мне да последует; и где Я, там и слуга Мой будет. И кто Мне служит, того почтит Отец Мой.
  • Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
  • Душа Моя теперь возмутилась; и что Мне сказать? Отче! избавь Меня от часа сего! Но на сей час Я и пришёл.
  • Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
  • Отче! прославь имя Твоё. Тогда пришёл с неба глас: и прославил и ещё прославлю.
  • А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!
  • Народ, стоявший и слышавший то, говорил: это гром; а другие говорили: Ангел говорил Ему.
  • Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
  • Иисус на это сказал: не для Меня был глас сей, но для народа.
  • Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
  • Ныне суд миру сему; ныне князь мира сего изгнан будет вон.
  • І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
  • И когда Я вознесён буду от земли, всех привлеку к Себе.
  • А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
  • Сие говорил Он, давая разуметь, какою смертью Он умрёт.
  • А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“
  • Народ отвечал Ему: мы слышали из закона, что Христос пребывает вовек; как же Ты говоришь, что должно вознесену быть Сыну Человеческому? кто Этот Сын Человеческий?
  • І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
  • Тогда Иисус сказал им: ещё на малое время свет есть с вами; ходите, пока есть свет, чтобы не объяла вас тьма, — а ходящий во тьме не знает, куда идёт.
  • Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
  • Доколе свет с вами, веруйте в свет, да будете сынами света. Сказав это, Иисус отошёл и скрылся от них.
  • І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
  • Столько чудес сотворил Он пред ними, и они не веровали в Него,
  • щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
  • да сбудется слово Исаии пророка: «Господи! кто поверил слышанному от нас? и кому открылась мышца Господня?»
  • Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
  • Потому не могли они веровать, что, как ещё сказал Исаия,
  • „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
  • «народ сей ослепил глаза свои и окаменил сердце своё, да не видят глазами, и не уразумеют сердцем, и не обратятся, чтобы Я исцелил их».
  • Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
  • Сие сказал Исаия, когда видел славу Его и говорил о Нём.
  • Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
  • Впрочем, и из начальников многие уверовали в Него; но ради фарисеев не исповедывали, чтобы не быть отлучёнными от синагоги,
  • Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
  • ибо возлюбили больше славу человеческую, нежели славу Божию.
  • А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
  • Иисус же возгласил и сказал: верующий в Меня не в Меня верует, но в Пославшего Меня.
  • А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
  • И видящий Меня видит Пославшего Меня.
  • Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
  • Я — свет, пришёл в мир, чтобы всякий верующий в Меня не оставался во тьме.
  • Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
  • И если кто услышит Мои слова и не поверит, Я не сужу его, ибо Я пришёл не судить мир, но спасти мир.
  • Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
  • Отвергающий Меня и не принимающий слов Моих имеет судью себе: слово, которое Я говорил, оно будет судить его в последний день.
  • Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
  • Ибо Я говорил не от Себя; но пославший Меня Отец, Он дал Мне заповедь, что сказать и что говорить.
  • І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.
  • И Я знаю, что заповедь Его есть жизнь вечная. Итак, что Я говорю, говорю, как сказал Мне Отец.

  • ← (Івана 11) | (Івана 13) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025