Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
За шесть дней до Пасхи Иисус отправился в Вифанию, где жил Лазарь, которого Он воскресил из мёртвых.
І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
Там для Него приготовили ужин, и Марфа прислуживала Ему за столом. Среди тех, кто ужинал с Ним вместе, был и Лазарь.
А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
Мария взяла полмеры нардового драгоценного благовония, сделанного из чистого мира, омыла им ноги Иисусу и осушила их своими волосами, и дом наполнился благоуханием мира.
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
Один из учеников Иисуса, Иуда Искариот, который потом предал Его, сказал:
„Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
"Почему это благовоние не продали за триста серебряных монет и не раздали эти деньги бедным?"
А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
Он сказал так не потому, что беспокоился о бедных, а потому что был вор: он имел при себе их ящик с пожертвованиями и крал, что туда опускали.
І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
Тогда Иисус сказал: "Оставь её в покое! Пусть она сделает это ради дня Моего погребения.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
Бедные всегда будут с вами, но Я не всегда буду среди вас".
А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
Многие иудеи узнали, что Иисус в Вифании и пришли туда, чтобы повидать Его. Они хотели увидеть и Лазаря, которого Иисус воскресил из мёртвых.
А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
Тогда первосвященники решили убить и Лазаря,
бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
потому что ради него многие иудеи оставляли своих старейшин и обращались в веру Иисуса.
А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
На следующий день множество народа, пришедшего в Иерусалим на праздник, услыхав, что Иисус должен прийти в Иерусалим,
то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
взяли пальмовые ветви и пошли Ему навстречу, восклицая: "Хвала Ему! Благословен будь, Грядущий во имя Господа!" Благословен будь, Царь Израильский!"
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
Иисус нашёл осла и сел на него, как сказано в Писании:
„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
"Не бойся, Град Сионский! Вот грядёт Царь твой, верхом на ослёнке".
А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
Сначала Его ученики не поняли этого, но когда Иисус вознесён был к славе Своей, тогда вспомнили, что о Нём было так сказано в Писании, и о том, что с Ним сделали.
Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
Те, кто был с Ним, когда Он воскресил Лазаря из мёртвых и велел ему выйти из гробницы, стали всем рассказывать о том, что произошло.
Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
Потому народ вышел Ему навстречу, ибо слышали они, что Он сотворил это чудо.
Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
И тогда фарисеи сказали друг другу: "Смотрите, нам так и не удалось сделать ничего. Похоже, что весь мир следует за Ним!"
А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
Среди тех, кто пришёл в Иерусалим на поклонение в праздник, были греки.
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
Эти греки пошли к Филиппу, который был родом из Вифсаиды в Галилее, и сказали ему: "Господин, мы хотели бы встретиться с Иисусом".
Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
Филипп пошёл к Андрею и сказал ему об этом, и тогда Филипп и Андрей отправились вдвоём к Иисусу и рассказали Ему об этом.
Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
На это Иисус ответил им: "Настало время для Сына Человеческого принять славу Свою.
Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
Истинно говорю: если зерно пшеницы не упадёт на землю и не умрёт, то оно останется одно, а если упадёт на землю и умрёт, то принесёт множество зёрен.
Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.
Кто наслаждается жизнью, потеряет её, а кто ненавидит свою жизнь в этом мире, тот сохранит её для жизни вечной.
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
Кто служит Мне, должен следовать за Мной, и где Я нахожусь, должен быть и слуга Мой; и Отец Мой почтит того, кто служит Мне".
Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
"Сейчас же душа Моя исполнена печали. Что сказать Мне? Должен ли Я сказать: "Отец, избавь Меня от этого часа"? Но для этого Я и пришёл на этот час. Отец, да будет славно имя Твоё!"
Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
И раздался голос с небес: "Имя Моё уже славно, и Я прославлю его ещё больше!"
А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!
Люди в толпе, которая собралась там, стали говорить, что то был гром. Другие же сказали: "Ангел говорил с Ним".
Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
Иисус сказал им на это: "Этот голос раздался с небес не для Меня, а для вас.
Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
Пришёл судный час для этого мира; ныне свергнут будет правитель его.
І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
И когда Я буду вознесён над землёю, то привлеку к Себе весь народ".
А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
Так говорил Он, чтобы показать, какую смерть Ему суждено принять.
А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“
И тогда народ сказал Ему: "Мы знаем из закона, что Христос будет жить вечно, так как же Ты можешь говорить, что Сын Человеческий должен быть вознесён? И кто это, Сын Человеческий?"
І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
И сказал тогда Иисус: "Свет будет с вами ещё некоторое время. Пока есть у вас Свет, ходите, чтобы тьма не застигла вас, ибо идущий в темноте не знает, куда идёт.
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
Пока есть у вас Свет, храните веру в Него, чтобы стать детьми Света". Сказав это, Иисус ушёл и скрылся от них.
І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
Хотя Иисус совершал все эти чудеса на глазах у людей, они всё же не хотели верить.
щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
Так сбылось то, что предсказал пророк Исайя, когда сказал: "Господи, кто поверил тому, что мы говорим? И кому явилась сила Господня?"
Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
И потому не верили они, что Исайя сказал ещё:
„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
"Бог ослепил людей и наделил их каменными сердцами, чтобы они не могли видеть глазами и понимать сердцами, и не обратились бы ко Мне за исцелением".
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
Исаия сказал это, ибо видел славу Иисуса и говорил о Нём.
Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
Но многие уверовали в Иисуса. Даже среди иудейских предводителей было немало уверовавших, но, боясь фарисеев, они не признавались открыто в свой вере, чтобы их не изгнали из синагоги,
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
ибо эти люди предпочитали мирской почёт славе Божьей.
А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
И тогда Иисус громко сказал: "Кто верует в Меня, верует в Пославшего Меня.
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
Кто взирает на Меня, взирает на Пославшего Меня.
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
Я, подобно светочу, пришёл в мир, чтобы всякий, кто уверует в Меня, не оставался во тьме.
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
Если кто услышит слова Мои, но не повинуется им, Я не судья ему, ибо Я пришёл в мир не для того, чтобы осуждать, а чтобы спасти его.
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
Отвергающего Меня и не принимающего слова Мои осудит нечто другое: Моё слово будет судить его в последний день.
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
Ибо Я говорю не от Себя, но Отец Мой, Пославший Меня, заповедал Мне, как и что Я должен говорить.