Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, —
Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові.
Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години [1].
Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!
Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі.
Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.
Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!
Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.
Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду?
Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?
Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,
А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.
а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!
Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.
Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,
Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.
Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк.
Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
Наші предки поклонялися на цій горі [2] , а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися.
Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві.
Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв.
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників.
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.
Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос [3]; коли Він прийде, то сповістить нам усе!
Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою!
І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“
І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею?
Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:
„Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?
Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж!
А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.
Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти?
Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.
Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив.
А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.
Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.
Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.
Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!
З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.
А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні.
А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].
Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї,
Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині.
А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.
Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав.
Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті.
Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите!
Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!
Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.
А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.
А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині [4] залишила його гарячка.
Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім.