Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.
А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.
А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.
Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:
Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.
ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, — хоч яка б там була його хвороба.
А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.
Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.
Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“
Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»
Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.
«Не маю нікого, пане, — одрікає йому недужий, — хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»
Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“
Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»
І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,
Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день — субота.
тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.
Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»
А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.
А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, — сказав мені, хто мене оздоровив.»
А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“
Спитали його: «Хто він — той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»
Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.
Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.
Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“
Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, — тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»
Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.
Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, — Ісус.
І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.
А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.
А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»
І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.
За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його — не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.
Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.
І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.
Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.
Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.
Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.
Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.
Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,
Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,
щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.
щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.
Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.
Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.
Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, — ба, вже й тепер він, — коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши — оживуть.
Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.
І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.
І владу йому дав суд чинити, він бо — Син Чоловічий.
Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,
І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,
і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.
і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд.
Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.
Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.
Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.
Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.
Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, — правдиве.
Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.
Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.
Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.
Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.
Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.
Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.
Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!
Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, — ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.
Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.
І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.
Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.
І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, — ви бо не віруєте в того, кого він послав.
Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!
Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, — а й вони свідчать за мене!
Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.
але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.
Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.
В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.
Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?
Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?
Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!
Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей — ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.
Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!