Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.
Оттуда Павел пришёл в Дервию, а потом в Листру. Там был ученик по имени Тимофей. Он был сыном еврейки, женщины верующей, а отцом его был грек.
Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.
Братья в Листре и Иконии хорошо отзывались о нём.
Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.
Павел хотел, чтобы он отправился в путь вместе с ним. И потому он сделал ему обрезание, чтобы угодить тамошним иудеям, ибо все они знали, что отец его грек.
Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.
И проходя через города, они передали верующим законы, установленные апостолами и старейшинами в Иерусалиме, чтобы верующие следовали им.
А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.
Так церкви укреплялись в вере и возрастали численно с каждым днём.
А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.
Павел и те, кто был с ним, прошли через Фригию и Галатию, но Святой Дух не допустил их благовествовать в Азии.
Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
Подойдя к границе Мисии, они пытались отправиться в Вифинию, но Дух Иисуса воспрепятствовал им.
І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“
Той ночью Павлу было видение: какой-то человек из Македонии стоял и молил его, говоря: "Приди в Македонию и помоги нам!"
Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
И после видения они тотчас же решили отправиться в Македонию, ибо заключили, что Бог призвал их принести им благую весть.
Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,
Мы отплыли из Троады и отправились прямым путём к острову Самофракия, на следующий день в Неаполь,
звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.
а оттуда в Филиппы, главный город той части Македонии, которая была Римской провинцией, и пробыли там несколько дней.
Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
В субботу мы вышли за городские ворота к реке, где, как мы полагали, было место молитвы, сели и стали говорить с собравшимися там женщинами.
Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
И была там женщина из города Фиатир по имени Лидия, торговавшая драгоценными тканями. Она почитала истинного Бога и, когда слушала Павла, Господь открыл её сердце, и она поверила словам Павла.
А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.
И после того как она и все её домашние приняли крещение, она попросила нас: "Если вы считаете меня истинно верующей в Господа, то остановитесь у меня в доме". И она убедила нас.
І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.
Случилось, что, когда мы шли на место молитвы, нам встретилась служанка, одержимая духом прорицания, которая предсказаниями будущего приносила немалый доход своим хозяевам.
Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“
Следуя за Павлом и за нами, она кричала: "Эти люди — слуги Бога Всевышнего! Они возвещают вам путь к спасению!
І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.
И она говорила это много дней. Но Павел, досадуя, повернулся и сказал духу, владевшему ею: "Приказываю тебе именем Иисуса Христа: выйди из неё!" И он вышел из неё в тот же миг.
А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.
Когда же хозяева её увидели, что исчезла надежда на доход, они схватили Павла и Силу и повели силой на рыночную площадь к властям.
Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
И, приведя их к предводителям, сказали: "Эти люди евреи, и они будоражат наш город,
і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.
проповедуя обычаи, которые мы, римляне, не должны принимать или исполнять".
І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.
И народ также стал против Павла и Силы. А судьи, сорвав с них одежду, приказали их бить палками.
І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.
Нанеся им множество ударов, они бросили их в темницу и приказали стражу хорошо стеречь их.
Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.
Получив такой приказ, он заключил их в самое дальнее помещение в темнице и забил им ноги в колодки.
А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.
Около полуночи Павел и Сила молились и воспевали Бога, а другие узники слушали их.
І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.
Внезапно началось сильное землетрясение, так что даже основание темницы содрогнулось. Тотчас же все двери открылись, и со всех узников упали оковы.
Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.
Страж, проснувшись и увидев, что двери темницы открыты, выхватил меч и чуть было не убил себя, думая, что узники бежали.
А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“
Но Павел громко закричал: "Не причиняй себе вреда, ибо все мы здесь".
Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
Послав за огнём, надзиратель вбежал туда, где были Павел и Сила и, дрожа от страха, упал перед ними ниц.
І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“
Затем он вывел их и сказал: "Государи мои, что мне делать, чтобы быть спасённым?"
А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.
Они же ответили: "Уверуй в Господа Иисуса, и спасён будешь и ты и дом твой".
І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.
И проповедовали ему и всем, кто был в его доме, слово Господа.
І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.
И он, взяв их в тот же час ночи, омыл их раны, и тут же был крещён, а также и все члены его семьи.
І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
Приведя Павла и Силу в дом, он накормил их, и он и все домашние его радовались, что уверовали в Бога.
А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“
Когда наступило утро, предводители послали своих служителей сказать надзирателю: "Освободите этих людей".
І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“
И надзиратель передал эти слова Павлу: "Предводители прислали сказать, чтобы я отпустил вас; так выходите же теперь и ступайте с миром".
А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“
Но Павел сказал им: "Нас без суда всенародно били, несмотря на то, что мы римские граждане, и бросили в темницу. А теперь тайно хотят отправить нас прочь? Нет же, пусть придут и сами нас выведут".
Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.
Служители передали эти слова предводителям, и те испугались, услышав, что Павел и Сила римские граждане.
І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.
Они пришли и извинились перед ними и, выведя их из темницы, просили уйти из города.