Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Коли ж поча́вся день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знахо́дилися вкупі.
Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом.
І на́гло зчинився шум із не́ба, ніби буря рапто́ва зірва́лася, і перепо́внила ввесь той дім, де сиділи вони.
Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи.
І з'явилися їм язи́ки поді́лені, немов би огне́нні, та й на кожному з них по одно́му осів.
І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і осіли на кожного з них.
Усі ж вони спо́внились Духом Святим, і почали́ говорити іншими мо́вами, як їм Дух промовляти давав.
І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти.
Перебува́ли ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого наро́ду під небом.
А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом.
А коли оцей го́мін зчинився, зібралася бе́зліч наро́ду, — та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою.
Усі ж побенте́жилися та дивувалися, та й казали один до одно́го: „Хіба ж не галіле́яни всі ці, що гово́рять?
Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці?
Як же кожен із нас чує свою́ власну мову, що ми в ній народи́лись?
Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися?
Парфя́ни та мі́дяни та еламі́ти, також ме́шканці Месопота́мії, Юдеї та Каппадокі́ї, Понту та Азії,
Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії,
і Фрі́ґії та Памфі́лії, Єгипту й лівійських земель край Кіре́ни, і захожі римля́ни,
Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни,
юдеї й нововірці, крі́тяни й араби, — усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!“
юдеї і прозеліти, критяни й араби, — чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич!
І всі не вихо́дили з дива, і безрадні були, і говорили один до одно́го: „Що ж то статися має?“
Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути?
А інші казали глузу́ючи: „Вони повпива́лись вином молодим!“
Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина.
Ставши ж Петро із Одинадцятьма́, свій голос підніс та й промовив до них: „Мужі юдейські та ме́шканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відо́ме, і послухайте слів моїх!
А Петро, ставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Нехай буде це вам відоме, — прислухайтеся до моїх слів!
Бо не п'я́ні вони, як ви ду́маєте, — бо третя година дня,
Вони не п’яні, як ви думаєте, бо щойно третя година [1] дня.
„І буде останніми днями, говорить Госпо́дь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, — і будуть пророкува́ти сини ваші та ваші до́ньки, юнаки́ ж ваші бачити будуть виді́ння, а старим вашим сни будуть сни́тися.
І буде останніми днями, — каже Бог, — Я виллю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати ваші сини і ваші дочки, а ваші юнаки видіння побачать, і вашим старцям будуть снитися сни.
І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, — і пророкувати вони бу́дуть!
І в ті дні виллю від Духа Мого на Моїх рабів і на Моїх рабинь, і будуть пророкувати.
І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знаме́на: кров, і огонь, і ку́ряву диму.
І дам чудеса на небі вгорі й ознаки на землі внизу: кров, вогонь і куряву диму.
Переміниться сонце на те́мряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
Сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров, перш ніж прийде Господній день, великий та славний!
І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я́, той спасеться“.
І станеться, що кожний, хто покличе Господнє Ім’я, спасеться!
Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назаряни́на, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаме́нами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, про Котрого вам засвідчив Бог могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог учинив через Нього серед вас, як самі знаєте,
Того, що був ви́даний певною волею та передба́ченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли́ та забили.
Його, виданого згідно з Божим задумом і передбаченням, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників;
Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, — вона бо тримати Його не могла.
та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо не під силу було їй втримати Його.
Бо каже про Нього Давид: „Мав я Господа за́всіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
Давид говорить про Нього: Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він — праворуч мене, щоб я не похитнувся.
Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочи́не в надії.
Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє сповниться надією,
Бо не позоставши Ти в аду́ моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
бо Ти не залишиш душі моєї в аді й не даси Своєму Святому побачити тління.
Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене перепо́вниш утіхою перед обличчям Своїм“!
Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю присутності Своєї!
Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знахо́диться гріб його в нас аж до цього дня.
Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж дотепер.
А бувши ж пророком, та відаючи, що „Бог клятвою клявся йому посади́ти на престолі його від плоду його сте́гон“,
Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою пообіцяв йому з його нащадків [підняти Христа за тілом і] посадити на його престолі,
у передба́ченні він говорив про Христове воскре́сення, що „не буде зоставлений в аду́“, ані тіло Його „не зазнає зотління“.
він пророче говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться в аді, і тіло Його не побачить тління.
Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі.
А отож, як правицею Божою був Він возне́сений, і обі́тницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
Отже, правицею Божою був Він вознесений, обітницю Святого Духа одержав від Отця і вилив те, що ви бачите і чуєте.
Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: „Промовив Госпо́дь Господе́ві моєму: Сядь право́руч Мене,
Давид не піднявся на небо, бо сам говорить: Сказав Господь Господу моєму: Сядь праворуч Мене,
доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги!
Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли́ ви!“
Тому нехай певно знає весь дім Ізраїля, що і Господом, і Христом зробив Його Бог — Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли!
Як почули ж оце, вони серцем розжа́лобились, та й сказали Петрові та іншим апо́столам: „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?“
Почувши, вони розчулилися серцем і сказали Петрові й іншим апостолам: Що ж нам робити, мужі-брати?
А Петро до них каже: „Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я́ Ісуса Христа на відпу́щення ваших гріхів, — і да́ра Духа Святого ви при́ймете!
А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів, і приймете дар Святого Духа!
Бо для вас ця обі́тниця, і для ваших дітей, і для всіх, що „дале́ко знаходяться, кого б тільки покликав Госпо́дь, Бог наш“.
Адже для вас ця обітниця і для ваших дітей, і для всіх тих, хто далеко, кого лише покличе Господь, Бог наш!
І іншими багатьома́ словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: „Рятуйтесь від цього лукавого роду!“
Багатьма іншими словами він свідчив та заохочував їх, кажучи: Спасайтеся від цього лукавого роду!
Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
Отже, вони, прийнявши [з любов’ю] його слово, охрестилися; і приєдналися до них того дня зо три тисячі душ.
І вони перебува́ли в науці апо́стольській, та в спільно́ті брате́рській, і в лама́нні хліба, та в моли́твах.
Перебували вони постійно в навчанні апостолів і в братерській спільності, у ламанні хліба та в молитвах.
І був о́страх у кожній душі, бо багато чинили апо́столи чуд та знаме́н.
І страх охопив кожну душу, бо багато чудес і ознак сталося через апостолів; [в Єрусалимі панував великий страх серед усіх].
А всі віруючі були вкупі, і мали все спі́льним.
А всі, які повірили, були разом і мали все спільне.
І вони продавали маєтки та до́бра, і всім їх ділили, як кому чого треба було́.
Вони продавали маєтки та майно і ділилися ним з усіма, хто потребував.
І кожного дня перебува́ли вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній просто́ті,
І щодня вони однодушно перебували в храмі та, ламаючи по домах хліб, у радості й простоті серця приймали їжу,