Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
А коли врятувалися ми, то довідалися, що о́стрів той зветься Мелі́та.
Очутившись на берегу в безопасности, мы узнали, что остров называется Мелитой.
Тубі́льці ж нам виявили надзвичайну лю́дяність, бо вони запалили огонь, — ішов бо дощ і був холод, — і прийняли́ нас усіх.
Местные жители проявили к нам необычайную доброту. Пошёл дождь и стало холодно, и тогда они разложили костёр и пригласили нас к огню.
Як Павло ж назбирав купу хмизу та й покла́в на огонь, змія́ вискочила через жар, — і почепилась на руку йому.
Павел набрал охапку хвороста и, когда он бросал его в огонь, выползла, спасаясь от жара, змея и впилась ему в руку.
Як тубільці ж угледіли, що змія́ почепилась на руку йому, зачали́ говори́ти один о́дному: „Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, По́мста жити не дозволила!“
Увидев висящую на его руке змею, местные жители сказали друг другу: "Этот человек, несомненно, убийца, ибо, хотя он и не погиб в море, справедливость не позволила ему остаться в живых".
Він струснув ту звірюку в огонь, — і ніякої шко́ди не зазнав!
Но Павел стряхнул змею в огонь и не почувствовал никакой боли.
А вони сподівалися, що він спухне або впаде́ мертвий уми́ть. Коли ж довго чекали того та побачили, що нія́кого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог.
Они же ожидали, что у него появится опухоль или что он тут же упадёт мёртвым. Они долго ждали и наблюдали за Павлом, но с ним ничего не произошло. Тогда, изменив своё мнение, они стали говорить, что он Бог.
Навкруги ж того місця знахо́дились до́бра начальника о́строва, на ім'я́ Пу́блія, — він прийняв нас, і три дні ласка́во гости́в.
Неподалёку от того места были владения наместника острова Публия. Он пригласил нас к себе в дом и три дня был нашим гостеприимным хозяином.
І сталось, що Пу́бліїв ба́тько лежав, слабий на пропа́сницю та на черві́нку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоро́вив його.
Отец же Публия страдал лихорадкой и болью в животе и лежал в постели. Павел пошёл навестить его, помолившись, возложил на него руки и исцелил его.
Якже трапилось це, то й інші на о́строві, що мали хвороби, прихо́дили та вздоровля́лись.
Когда это случилось, пришли и другие больные, жившие на острове, и были исцелены.
Вони нас вшанували й великими по́честями, а як ми від'їжджали, понаклада́ли, чого було треба.
Обитатели острова оказали нам множество почестей, и мы пробыли там три месяца. Когда же мы приготовились отплывать, они снабдили нас всем необходимым.
А по трьох місяцях ми відпливли́ на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоску́рів, і що на о́строві він перези́мував.
Через три месяца мы отплыли на зимовавшем на острове александрийском корабле, на корме которого были изображены близнецы Диоскуры.
І, як ми допливли́ в Сіраку́зи, пробули там три дні.
Прибыв в Сиракузы, мы остановились там на три дня.
А звідти, пливучи́ понад берегом, прибули́ ми до Ре́ґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путео́лі,
Отплыв оттуда, прибыли в Ригию. Через день подул южный ветер, и на второй день мы прибыли в Путеолы.
де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули́ ми до Риму.
Там мы нашли братьев, которые попросили пробыть с ними неделю; затем мы прибыли в Рим.
А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфо́ру та до Тритаве́рни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілі́шав.
Там братья услышали о нас и вышли нам навстречу к Аппиевой площади и к Трём Гостиницам. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился.
А коли прибули́ ми до Риму, Павло́ві дозволено жити осібно, ураз із вояко́м, що його сторожи́в.
В Риме Павлу было позволено жить отдельно, но под охраной воина.
І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: „Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звича́їв отцівських, та проте́ мене ви́дано з Єрусалиму ув'я́зненого в руки римля́н.
Через три дня он собрал вместе самых влиятельных людей среди иудеев. Когда они собрались, Павел сказал им: "Братья! Хотя я и не совершил ничего против нашего народа, или против обычаев наших предков, я был передан римлянам как узник в Иерусалиме.
Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було́.
Они допросили меня и, так как я не был виноват ни в чём, заслуживающем смерти, хотели освободить меня.
Та юдеї противилися, тому змушений був я відкли́катися на суд ке́сарів, але не для того, щоб наро́д свій у чо́мусь оска́ржити.
Иудеи же воспротивились этому, и тогда мне пришлось обратиться к кесарю. Но я не говорю, что мой народ в чём-то виноват.
Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, — бо то за надію Ізраїлеву я обку́тий цими кайда́нами“.
Вот поэтому я и просил о встрече и беседе с вами, ибо я скован цепями только за то, что верую в надежду Израиля".
А вони відказали йому: „Не оде́ржали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.
Они сказали ему: "Мы не получили о тебе никаких писем из Иудеи, и ни один из братьев, придя оттуда, не известил нас и не сказал ничего плохого о тебе.
Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відо́мо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються“
Но нам бы хотелось услышать от тебя о твоих взглядах, ибо нам известно, что повсюду выступают против этого учения".
А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в госпо́ду. А він їм від ра́нку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідо́цтва давав, і переконував їх про Ісуса Зако́ном Мойсея й Пророками.
Они условились с ним о дне, и ещё большее число иудеев пришло к нему туда, где он остановился. С утра до вечера он разъяснял им и свидетельствовал перед ними о Царстве Божьем, пытаясь убедить их на основании закона Моисея и Книги Пророков в том, что всё сказанное об Иисусе — правда.
І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.
Одних он убедил своими словами, но другие не верили.
Вони між собою незгідні були́ й повихо́дили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,
Не достигнув согласия, они уже собрались расходиться, когда Павел сказал: "Истину сказал Святой Дух, говоря с отцами вашими через пророка Исайю:
промовляючи: „Піди до наро́ду цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не бу́дете, дивитися бу́дете оком, але не побачите!
"Иди к народу этому и скажи: Вы будете слушать и слышать, но ничего не поймёте, вы будете смотреть и видеть, но ничего не увидите,
Затовсті́ло бо серце людей цих, тяжко чують на ву́ха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути ву́хами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоро́вив!“
ибо притупились умы народа этого, и едва слышат они ушами, и закрыли они глаза. И случилось это, чтобы они не увидели глазами, не услышали ушами, не поняли умом, и не обратились ко Мне за исцелением".
Тож нехай для вас буде відо́ме, що послано Боже спасіння оце до поган, — і почують вони!“
Да будет это известно вам, что Бог послал спасение Своё язычникам, и они будут слушать!"
Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.
После того, как Павел сказал это, иудеи ушли, ожесточённо споря между собой.
І ці́лих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто прихо́див до нього,
Целых два года Павел прожил в доме, за который платил сам, и принимал всех, кто приходил повидать его.