Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New Living Translation
Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
God’s Selection of Israel
With Christ as my witness, I speak with utter truthfulness. My conscience and the Holy Spirit confirm it.
With Christ as my witness, I speak with utter truthfulness. My conscience and the Holy Spirit confirm it.
що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
My heart is filled with bitter sorrow and unending grief
Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь.
Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
Well then, has God failed to fulfill his promise to Israel? No, for not all who are born into the nation of Israel are truly members of God’s people!
і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
This means that Abraham’s physical descendants are not necessarily children of God. Only the children of the promise are considered to be Abraham’s children.
А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
But before they were born, before they had done anything good or bad, she received a message from God. (This message shows that God chooses people according to his own purposes;
не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
Are we saying, then, that God was unfair? Of course not!
Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
So it is God who decides to show mercy. We can neither choose it nor work for it.
Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
So you see, God chooses to show mercy to some, and he chooses to harden the hearts of others so they refuse to listen.
А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
Well then, you might say, “Why does God blame people for not responding? Haven’t they simply done what he makes them do?”
Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
No, don’t say that. Who are you, a mere human being, to argue with God? Should the thing that was created say to the one who created it, “Why have you made me like this?”
Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
When a potter makes jars out of clay, doesn’t he have a right to use the same lump of clay to make one jar for decoration and another to throw garbage into?
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
In the same way, even though God has the right to show his anger and his power, he is very patient with those on whom his anger falls, who are destined for destruction.
і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
He does this to make the riches of his glory shine even brighter on those to whom he shows mercy, who were prepared in advance for glory.
на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
And we are among those whom he selected, both from the Jews and from the Gentiles.
Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
And concerning Israel, Isaiah the prophet cried out,
“Though the people of Israel are as numerous as the sand of the seashore,
only a remnant will be saved.
“Though the people of Israel are as numerous as the sand of the seashore,
only a remnant will be saved.
бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
Israel’s Unbelief
What does all this mean? Even though the Gentiles were not trying to follow God’s standards, they were made right with God. And it was by faith that this took place.
а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
But the people of Israel, who tried so hard to get right with God by keeping the law, never succeeded.
Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,
як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“