Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і
Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, — ви повірили надаремно.
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, — що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи,
і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;
А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили.
Пото́му з'явився Він Якову, опісля — усім апо́столам.
Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам;
А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові.
Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву.
Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда — не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною.
Тож чи я, чи вони, — ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.
Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, — як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?
Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша.
Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають.
Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, — ви в своїх ще гріхах,
Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших.
Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!
Та нині Христос воскрес із мертвих, — пе́рвісток серед покі́йних.
Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних.
Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
Оскільки смерть через людину, — то через людину й воскресіння мертвих.
Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.
кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, — під час Його приходу,
А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу.
Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги.
бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все.
А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому.
Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих?
Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?
Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі.
Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені від того користь? Якщо мертві не встають, то «будемо їсти і пити, бо завтра помремо».
Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.
Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Станьте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають.
Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
Але дехто скаже: Як же мертві встануть? В якому тілі прийдуть?
Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.
І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки зерно, яке прийдеться, — пшениці чи чогось іншого.
і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
А Бог дає йому тіло, яке забажає: кожному насінню — власне тіло.
Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
Не кожне тіло є таким самим тілом; інше тіло в людей, інше — у тварин, інше — в риб, інше — у птахів.
Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
Є тіла небесні й тіла земні. Але одна слава в небесних, а інша — у земних.
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
Інша слава в сонця, інша слава в місяця, інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою.
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні;
сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі;
сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.
Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
Так і написано: Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, Який оживляє.
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Але не духовний спочатку, а душевний; потім — духовний.
Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
Перша людина — із землі, земна. Друга Людина, [Господь], — з неба.
Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
Який земний — такі й земні, і Який небесний — такі й небесні.
І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.
І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Ось що кажу, брати: тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тління нетлінного не успадковує.
Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Ось кажу вам таємницю: не всі ми впокоїмося, але всі перемінимося, —
раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить — і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося.
Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне має зодягнутися в безсмертя.
А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!
Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?
Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.