Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New Living Translation
І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йорда́ну, на горі та на поді́ллі, та на всім бе́резі Великого моря навпроти Лива́ну: хітте́янин, і аморе́янин, ханаане́янин, періззе́янин, хівве́янин і євусе́янин,
The Gibeonites Deceive Israel
Now all the kings west of the Jordan River heard about what had happened. These were the kings of the Hittites, Amorites, Canaanites, Perizzites, Hivites, and Jebusites, who lived in the hill country, in the western foothills,a and along the coast of the Mediterranean Seab as far north as the Lebanon mountains.
Now all the kings west of the Jordan River heard about what had happened. These were the kings of the Hittites, Amorites, Canaanites, Perizzites, Hivites, and Jebusites, who lived in the hill country, in the western foothills,a and along the coast of the Mediterranean Seab as far north as the Lebanon mountains.
то вони зібралися ра́зом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.
These kings combined their armies to fight as one against Joshua and the Israelites.
А ме́шканці Ґів'ону почули, що́ Ісус зробив Єрихо́нові та Аєві,
But when the people of Gibeon heard what Joshua had done to Jericho and Ai,
то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані,
they resorted to deception to save themselves. They sent ambassadors to Joshua, loading their donkeys with weathered saddlebags and old, patched wineskins.
і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий.
They put on worn-out, patched sandals and ragged clothes. And the bread they took with them was dry and moldy.
І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“.
When they arrived at the camp of Israel at Gilgal, they told Joshua and the men of Israel, “We have come from a distant land to ask you to make a peace treaty with us.”
І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“
The Israelites replied to these Hivites, “How do we know you don’t live nearby? For if you do, we cannot make a treaty with you.”
І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“
They replied, “We are your servants.”
“But who are you?” Joshua demanded. “Where do you come from?”
“But who are you?” Joshua demanded. “Where do you come from?”
І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті,
They answered, “Your servants have come from a very distant country. We have heard of the might of the LORD your God and of all he did in Egypt.
і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.
We have also heard what he did to the two Amorite kings east of the Jordan River — King Sihon of Heshbon and King Og of Bashan (who lived in Ashtaroth).
І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.
So our elders and all our people instructed us, ‘Take supplies for a long journey. Go meet with the people of Israel and tell them, “We are your servants; please make a treaty with us.”’
Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий.
“This bread was hot from the ovens when we left our homes. But now, as you can see, it is dry and moldy.
А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“.
These wineskins were new when we filled them, but now they are old and split open. And our clothing and sandals are worn out from our very long journey.”
І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.
So the Israelites examined their food, but they did not consult the LORD.
І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.
Then Joshua made a peace treaty with them and guaranteed their safety, and the leaders of the community ratified their agreement with a binding oath.
І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними.
Three days after making the treaty, they learned that these people actually lived nearby!
І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.
The Israelites set out at once to investigate and reached their towns in three days. The names of these towns were Gibeon, Kephirah, Beeroth, and Kiriath-jearim.
І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.
But the Israelites did not attack the towns, for the Israelite leaders had made a vow to them in the name of the LORD, the God of Israel.
The people of Israel grumbled against their leaders because of the treaty.
The people of Israel grumbled against their leaders because of the treaty.
І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.
But the leaders replied, “Since we have sworn an oath in the presence of the LORD, the God of Israel, we cannot touch them.
Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“.
This is what we must do. We must let them live, for divine anger would come upon us if we broke our oath.
І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники.
Let them live.” So they made them woodcutters and water carriers for the entire community, as the Israelite leaders directed.
І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас?
Joshua called together the Gibeonites and said, “Why did you lie to us? Why did you say that you live in a distant land when you live right here among us?
А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“.
May you be cursed! From now on you will always be servants who cut wood and carry water for the house of my God.”
А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.
They replied, “We did it because we — your servants — were clearly told that the LORD your God commanded his servant Moses to give you this entire land and to destroy all the people living in it. So we feared greatly for our lives because of you. That is why we have done this.
А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“.
Now we are at your mercy — do to us whatever you think is right.”
І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.
So Joshua did not allow the people of Israel to kill them.
І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.
But that day he made the Gibeonites the woodcutters and water carriers for the community of Israel and for the altar of the LORD — wherever the LORD would choose to build it. And that is what they do to this day.