Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йорда́ну, на горі та на поді́ллі, та на всім бе́резі Великого моря навпроти Лива́ну: хітте́янин, і аморе́янин, ханаане́янин, періззе́янин, хівве́янин і євусе́янин,
Когда об этом услышали все цари к западу от Иордана — в нагорьях, в западных предгорьях и по всему побережью Великого моря до самого Ливана (цари хеттов, аморреев, хананеев, ферезеев, хиввеев и иевусеев),
то вони зібралися ра́зом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.
они собрались вместе, чтобы воевать с Иисусом и Израилем.
А ме́шканці Ґів'ону почули, що́ Ісус зробив Єрихо́нові та Аєві,
Но жители Гаваона, услышав о том, что Иисус сделал с Иерихоном и Гаем,
то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпе́чились живністю на дорогу, — і взяли́ повити́рані мішки для ослів своїх, і бурдюки́ для вина повити́рані, і потріскані, і пов'я́зані,
прибегли к хитрости: они пошли и собрали в дорогу еды20 и нагрузили своих ослов ветхими мешками и ветхими мехами для вина, изорванными и заплатанными.
і взуття повитиране та пола́тане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, заплісні́лий.
На ногах у них были поношенные и залатанные сандалии, их одежда также была очень ветхой. Весь хлеб, что они взяли с собой, был черствым и заплесневелым.
І пішли вони до Ісуса, до табо́ру в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: „Ми прийшли з далекого кра́ю, а ви тепер складіть з нами умову“.
Они пришли к Иисусу в гилгалский лагерь и сказали ему и израильтянам:
— Мы пришли из далекой страны; заключите же с нами союз.
— Мы пришли из далекой страны; заключите же с нами союз.
І сказали Ізраїлеві мужі до хівве́ян: „Може ви сидите́ побли́зу нас, то я́к ми складемо з вами умову?“
Израильтяне сказали хиввеям:
— А вдруг вы живете рядом с нами? Как же нам тогда заключать с вами союз?
— А вдруг вы живете рядом с нами? Как же нам тогда заключать с вами союз?
І сказали вони до Ісуса: „Ми твої раби“. А Ісус сказав до них: „Хто́ ви та звідки прихо́дите?“
— Мы твои слуги, — сказали они Иисусу.
Но Иисус спросил:
— Кто вы такие и откуда вы пришли?
Но Иисус спросил:
— Кто вы такие и откуда вы пришли?
І вони сказали йому: „З дуже далекого кра́ю прийшли твої раби до Йме́ння Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що́ Він зробив був в Єгипті,
Они ответили:
— Твои слуги пришли из очень далекой страны, узнав о славе Господа, твоего Бога. Мы слышали о Нем: обо всем, что Он сделал в Египте,
— Твои слуги пришли из очень далекой страны, узнав о славе Господа, твоего Бога. Мы слышали о Нем: обо всем, что Он сделал в Египте,
і все, що́ Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, — Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.
и обо всем, что Он сделал с двумя царями аморреев к востоку от Иордана — с Сигоном, царем Хешбона, и Огом, царем Башана, который правил в Аштароте.
І сказали до нас наші старші́ та всі ме́шканці нашого кра́ю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.
Наши старейшины и все жители нашей страны сказали нам: «Соберите в дорогу пищу, идите, встретьтесь с ними и скажите им: „Мы ваши слуги; заключите с нами союз“».
Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого ви́ходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став заплісні́лий.
Вот наш хлеб. Он был еще теплым, когда, отправляясь к вам, мы дома запасались им в дорогу. Но посмотрите теперь, как он зачерствел и заплесневел.
А ці бурдюки́ вина, що понапо́внювали ми нові, ось поде́рлися! А ось одежа наша та взуття́ наше повитира́лося від цієї дуже далекої дороги“.
А эти мехи для вина, когда мы их наполняли, были новыми, но посмотрите, как они изорвались теперь. А наша одежда и сандалии совсем износились за долгую дорогу.
І взяли́ люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.
Израильтяне попробовали их припасы, но не спросили Господа.
І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.
Иисус заключил с ними мир, охраняя их жизни договором, а вожди общества скрепили его клятвой.
І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі́ вони до нього, і сидять вони поміж ними.
Спустя три дня после того, как они заключили союз с гаваонитянами, израильтяне узнали, что это — их соседи, живущие рядом.
І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули́ до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.
Тогда израильтяне отправились в путь и на третий день пришли к их городам — Гаваону, Кефире, Беэроту и Кирьят-Иеариму.
І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли́ були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.
Но израильтяне не напали на них, потому что вожди общества поклялись им Господом, Богом Израиля. Все общество роптало против вождей,
І сказали всі начальники до всієї громади: „Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.
но они ответили:
— Мы поклялись им Господом, Богом Израиля, и не можем теперь тронуть их.
— Мы поклялись им Господом, Богом Израиля, и не можем теперь тронуть их.
Оце зробімо їм, — позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за прися́гу, що ми присягнули їм“.
Вот что мы сделаем с ними: мы оставим их в живых, чтобы на нас не обрушился гнев за нарушение клятвы, которую мы им дали.
І сказали до них начальники: „Нехай вони живуть“. І стали вони рубати дро́ва та носи́ти воду для всієї громади, як говорили їм начальники.
И вожди продолжили:
— Пусть они живут, но будут дровосеками и водоносами для всего нашего общества.
Так обещание вождей не было нарушено.
— Пусть они живут, но будут дровосеками и водоносами для всего нашего общества.
Так обещание вождей не было нарушено.
І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: „Чому́ ви обмани́ли нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите́ серед нас?
Иисус призвал гаваонитян и сказал:
— Почему вы обманули нас, сказав: «Мы живем далеко от вас», тогда как вы живете рядом с нами?
— Почему вы обманули нас, сказав: «Мы живем далеко от вас», тогда как вы живете рядом с нами?
А тепер ви прокля́ті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі́ дров, і носії́ води для дому Бога мого“.
Теперь вы прокляты. Вы всегда будете работать дровосеками и водоносами для дома моего Бога.
А вони відповіли Ісусові та й сказали: „Бо справді ви́явлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей край, і ви́губити всіх ме́шканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.
Они ответили Иисусу:
— Твои слуги узнали наверняка, что Господь, твой Бог, повелел Своему слуге Моисею отдать вам всю эту землю и истребить перед вами всех ее жителей. Мы очень испугались за свою жизнь и потому поступили так.
— Твои слуги узнали наверняка, что Господь, твой Бог, повелел Своему слуге Моисею отдать вам всю эту землю и истребить перед вами всех ее жителей. Мы очень испугались за свою жизнь и потому поступили так.
А тепер ми оце в руці твоїй: я́к добре, і я́к справедливо в оча́х твоїх учинити нам, учини“.
Теперь мы в твоих руках. Поступай с нами, как сочтешь лучшим и справедливым.
І він зробив їм так, — і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.
Иисус защитил их от израильтян, и те не убили их.
І дав їх Ісус того дня за рубачі́в дров та за носії́в води для громади й для Господнього же́ртівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.
В тот день он сделал гаваонитян дровосеками и водоносами для общества и для жертвенника Господа на том месте, какое бы Господь ни избирал. Они делают это и до сих пор.