Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Бо Зако́н, мавши тільки тінь майбутнього добра́, а не самий о́браз речей, тими самими жертвами, що за́вжди щороку прино́сяться, не може ніко́ли вдоскона́лити тих, хто приступає.
Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.
Інакше вони перестали б прино́ситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жодної свідо́мости гріхів.
Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.
бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.
Тому́ то, вхо́дячи в світ, Він говорить: „Жертви й прино́шення Ти не схотів, але тіло Мені приготува́в.
Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.
Тоді Я сказав: Ось іду́, — в звої книжки про Мене написано, щоб волю чини́ти Твою, Боже“!
Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."
Він вище сказав, що „жертви й при́носу, та цілопа́лення й жертви поку́тної, — які за Зако́ном прино́сяться, — Ти не жадав і Собі не вподо́бав“.
Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,
Пото́му сказав: „Ось іду, щоб волю Твою чини́ти, Боже“. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.
У цій волі ми освячені жертвоприно́шенням тіла Ісуса Христа один раз.
По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.
І кожен священик щоденно стоїть, слу́жачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніко́ли не можуть зняти гріхів.
І всякий же сьвященик стоїть щодня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.
А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і наза́вжди „по Божій правиці засів“,
Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,
далі чекаючи, „аж вороги Його бу́дуть покладені за підніжка Його ніг“.
дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.
Бо жертвоприно́шенням одним вдоскона́лив Він тих, хто освячується.
Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.
„Оце заповіт, що його по цих днях встановля́ю Я з ними, говорить Господь, — Закони Свої Я дам в їхні серця́, і в їхніх думка́х напишу́ їх.
"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“!
і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."
А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприно́шення за гріхи.
А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
Отож, браття, ми маємо відвагу вхо́дити до святині кров'ю Ісусовою,
Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,
ново́ю й живою дорогою, яку нам обнови́в Він через завісу, цебто через тіло Своє,
дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,
то приступі́мо з щирим серцем, у повноті́ віри, окропи́вши серця́ від сумління лукавого та обмивши тіла́ чистою водою!
приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
Трима́ймо непохи́тне визна́ння надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)
І уважаймо один за одни́м для заохо́ти до любови й до добрих учинків.
і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
Не кидаймо збору свого, як то зви́чай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
Бо як ми грішимо́ самові́льно, одержавши пізна́ння правди, то вже за гріхи не знахо́диться жертви,
Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,
а страшливе якесь сподіва́ння су́ду та гнів палю́чий, що має пожерти противників.
а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.
Хто відкидає Зако́на Мойсея, такий немилосердно вмирає „при двох чи трьох свідках“, —
Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
скільки ж більшої му́ки, — доду́муєтеся? — заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!
Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
Бо знаємо Того, Хто сказав: „Мені помста належить, Я відплачу́, говорить Господь“. І ще: „Господь буде судити наро́да Свого“!
Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."
Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу стражда́нь.
Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
Ви були́ то видо́вищем зневаги й знуща́ння, то були́ учасниками тих, що жили́ так.
то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
Ви бо страждали й з ув'язнененими, і грабу́нок свого майна́ прийняли́ з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно немину́ще та краще.
Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.
Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагоро́ду вона.
Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю.
Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
Бо ще „мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, при́йде й бари́тись не бу́де!“
Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.
А „праведний житиме вірою“. І: „Коли захитається він, то душа Моя його не вподо́бає“.
"А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його."