Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Darby Bible Translation
Тому́ полиші́мо поча́тки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо зно́ву засади покая́ння від мертвих учинків та про віру в Бога,
A Call to Maturity
Wherefore, leaving the word of the beginning of the Christ, let us go on [to what belongs] to full growth, not laying again a foundation of repentance from dead works and faith in God,
Wherefore, leaving the word of the beginning of the Christ, let us go on [to what belongs] to full growth, not laying again a foundation of repentance from dead works and faith in God,
Науки про хрищення, про поклада́ння рук, про воскресі́ння мертвих та вічний суд.
of [the] doctrine of washings, and of imposition of hands, and of resurrection of [the] dead, and of eternal judgment;
Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного да́ру, і стали уча́сниками Духа Святого,
For it is impossible to renew again to repentance those once enlightened, and who have tasted of the heavenly gift, and have been made partakers of [the] Holy Spirit,
і скуштували доброго Божого Слова та сили майбу́тнього віку,
and have tasted the good word of God, and [the] works of power of [the] age to come,
та й відпали, знов відновляти покая́нням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
and have fallen away, crucifying for themselves [as they do] the Son of God, and making a show of [him].
Бо земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і виро́щує, — вона благословення від Бога приймає.
For ground which drinks the rain which comes often upon it, and produces useful herbs for those for whose sakes also it is tilled, partakes of blessing from God;
Але та, що приносить те́рня й будя́ччя, — непотрібна вона та близька́ до прокля́ття, а кінець її — спа́лення.
but bringing forth thorns and briars, it is found worthless and nigh to a curse, whose end [is] to be burned.
Та ми сподіва́ємось, любі, кращого про вас, що спасі́ння тримаєтеся, хоч говоримо й так.
But we are persuaded concerning you, beloved, better things, and connected with salvation, even if we speak thus.
Та не є Бог несправедливий, щоб забути ді́ло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я́ Його ви, що святим послужили та служите.
For God [is] not unrighteous to forget your work, and the love which ye have shewn to his name, having ministered to the saints, and [still] ministering.
Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,
But we desire earnestly that each one of you shew the same diligence to the full assurance of hope unto the end;
щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обі́тниці вспадко́вує вірою та терпеливістю.
that ye be not sluggish, but imitators of those who through faith and patience have been inheritors of the promises.
Бо Бог, обі́тницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим покля́стися, поклявся Сам Собою,
God's Promise is Certain
For God, having promised to Abraham, since he had no greater to swear by, swore by himself,
For God, having promised to Abraham, since he had no greater to swear by, swore by himself,
говорячи: „Поблагословити — Я ко́нче тебе поблагословлю́, та розмножити — розмножу тебе!“
saying, Surely blessing I will bless thee, and multiplying I will multiply thee;
І, терплячи довго отак, Авраа́м оде́ржав обі́тницю.
and thus, having had long patience, he got the promise.
Бо люди клянуться вищим, і клятва на стве́рдження кінчає всяку їхню суперечку.
For men indeed swear by a greater, and with them the oath is a term to all dispute, as making matters sure.
Тому й Бог, хотівши перева́жно показати спадкоє́мцям обі́тниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
Wherein God, willing to shew more abundantly to the heirs of the promise the unchangeableness of his purpose, intervened by an oath,
щоб у двох тих незмінних реча́х, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
that by two unchangeable things, in which [it was] impossible that God should lie, we might have a strong encouragement, who have fled for refuge to lay hold on the hope set before us,
що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону,
which we have as anchor of the soul, both secure and firm, and entering into that within the veil,