Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“
После смерти Иисуса израильтяне спросили Господа:
— Кому из нас первым идти воевать с хананеями?
— Кому из нас первым идти воевать с хананеями?
І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.
Господь ответил:
— Первым пусть идет Иуда; Я отдаю землю в его руки.
— Первым пусть идет Иуда; Я отдаю землю в его руки.
І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.
Тогда воины Иуды сказали своим братьям симеонитам:
— Идите с нами в землю, которая нам досталась, воевать с хананеями. А потом мы, в свой черед, пойдем с вами в вашу землю.
И симеониты пошли с ними.
— Идите с нами в землю, которая нам досталась, воевать с хананеями. А потом мы, в свой черед, пойдем с вами в вашу землю.
И симеониты пошли с ними.
І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.
Когда Иуда со своими людьми вышел на бой, Господь отдал хананеев и ферезеев в их руки, и они сразили в Везеке десять тысяч человек.
І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.
Там они и нашли Адони-Везека, сразились с ним и разбили хананеев и ферезеев.
І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.
Адони-Везек бежал, но они погнались за ним, схватили его и отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.
І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“
Адони-Везек сказал:
— Семьдесят царей с отрубленными большими пальцами на руках и на ногах собирали крохи под моим столом. Теперь Бог воздал мне за то, что я сделал.
Его отвели в Иерусалим, где он и умер.
— Семьдесят царей с отрубленными большими пальцами на руках и на ногах собирали крохи под моим столом. Теперь Бог воздал мне за то, что я сделал.
Его отвели в Иерусалим, где он и умер.
І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.
Воины Иуды напали на Иерусалим и взяли его. Они предали город мечу и огню.
А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.
После этого воины Иуды отправились на битву с хананеями, которые жили в нагорьях, в Негеве и в западных предгорьях.
І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.
Они выступили против хананеев Хеврона (прежде он назывался Кирьят-Арба) и разбили Шешая, Ахимана и Талмая.1
А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.
Оттуда они пошли на жителей Давира (который прежде назывался Кирьят-Сефер).
І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.
Халев сказал:
— Я отдам свою дочь Ахсу в жены тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его.
— Я отдам свою дочь Ахсу в жены тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его.
І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.
Отниил, сын младшего брата Халева Кеназа,2 взял его, и Халев отдал ему в жены свою дочь Ахсу.
І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“
В день, когда была назначена свадьба, она говорила с Отниилом, чтобы просить у ее отца поле. Когда она слезла со своего осла, Халев спросил ее:
— Чего ты хочешь?
— Чего ты хочешь?
І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.
Она ответила:
— Окажи мне особую милость. Ты дал мне землю в Негеве — так дай мне и источники воды.
И Халев дал ей верхние и нижние источники.
— Окажи мне особую милость. Ты дал мне землю в Негеве — так дай мне и источники воды.
И Халев дал ей верхние и нижние источники.
А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.
Потомки тестя Моисея, кенея, пошли с народом Иуды из города Пальм3 в пустыню Иуды, что в Негеве рядом с городом Арадом, и поселились среди народа.
І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.
Воины Иуды пошли со своими братьями симеонитами, напали на хананеев, которые жили в Цефате, и полностью уничтожили4 город. Поэтому он получил название Хорма.5
І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.
Еще воины Иуды взяли Газу, Ашкелон и Экрон с их окрестностями.
І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.
Господь был с воинами Иуды. Они овладели нагорьями, но не смогли прогнать жителей долин, потому что у тех были железные колесницы.
І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.
Как и обещал Моисей, Хеврон был отдан Халеву, который прогнал оттуда троих сыновей Анака.
А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.
Вениамитяне не смогли выселить иевусеев, которые жили в Иерусалиме; иевусеи живут там с вениамитянами до сегодняшнего дня.
І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.
Дом Иосифа напал на Вефиль, и Господь был с ними.
І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.
Когда они послали лазутчиков разведать Вефиль (прежде он назывался Луз),
І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“
лазутчики увидели мужчину, выходящего из города, и сказали ему:
— Покажи нам, как попасть в город, и мы обойдемся с тобой хорошо.
— Покажи нам, как попасть в город, и мы обойдемся с тобой хорошо.
І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.
Он показал им, и они предали город мечу, но пощадили того человека и всю его семью.
І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.
Этот человек пошел в землю хеттов, где построил город, который назвал Луз — так он называется и до сегодняшнего дня.
А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.
Но Манассия не прогнал жителей Бет-Шеана, Таанаха, Дора, Ивлеама и Мегиддо и окрестных деревень, и в этой земле продолжали жить хананеи.
І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.
Когда Израиль окреп, они сделали хананеев подневольными, но не изгнали их полностью.
І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.
И Ефрем не прогнал хананеев, которые жили в городе Гезере, и хананеи продолжали жить там среди них.
Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.
И Завулон не прогнал хананеев, живших в Китроне и в Нагалоле, которые остались среди них, но сделались подневольными.
Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.
И Асир не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Афека и Рехова;
І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.
и поэтому народ Асира жил среди хананеев, обитателей той земли.
Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.
И Неффалим не прогнал жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа: неффалимиты жили среди хананеев, обитателей той земли, а жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа сделали подневольными.
І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.
Данитянам аморреи отрезали путь с нагорий в долину.
І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.
Аморреи продолжали жить на горе Херес, в городе Айялоне и поселении Шаалвиме, но когда сила дома Иосифа возросла, они тоже стали подневольными.