Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
І сталося тими днями, — а царя в Ізраїлі не було — і був один Левит прихо́дько на узбі́ччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку нало́жницю з Юдиного Віфлеєму.
В те времена у Израиля не было царя. В отдалённой части горной страны Ефремовой жил левит. У него была наложница из города Вифлеема Иудейского.
А нало́жниця його чинила пере́люб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці ча́су.
Но женщина эта поссорилась с левитом и ушла от него в дом своего отца, в Вифлеем Иудейский, и пробыла там четыре месяца.
І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела́ його до дому батька свого. І побачив його ба́тько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назу́стріч йому.
Взяв с собой слугу и пару ослов, муж пошёл за ней, ибо хотел поговорить с ней по-хорошему, чтобы она вернулась к нему. Отец женщины был счастлив, когда левит пришёл к его дому. Он вышел ему навстречу и приветствовал его.
І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там.
Отец той женщины ввёл левита в свой дом и предложил ему остаться, и левит пробыл там три дня. Он ел, пил и ночевал в доме своего тестя.
І сталося четвертого дня, і повставали вони рано вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: „Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім пі́дете“.
На четвёртый день встали они рано утром, и левит готовился идти, но отец женщины сказал ему: "Поешь сначала, а потом пойдёте".
І сіли вони, і обоє ра́зом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: „Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!“
Левит остался и вместе с тестем своим ел и пил. После этого отец женщины сказал левиту: "Останься ещё на ночь, отдохни и повеселись".
Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.
Левит встал, чтобы уйти, но тесть уговорил его остаться ещё на одну ночь.
І встав він рано вранці п'ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: „Підкріпи ж своє серце!“ І зволіка́ли вони аж до схи́лку дня, і їли обоє вони.
На пятый день левит встал рано утром, чтобы идти, но отец женщины сказал зятю: "Поешь сначала, отдохни и не уходи до полудня". И они снова ели и пили вместе.
І встав той чоловік, щоб іти, він та наложниця його та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: „Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у доро́гу свою́, та й пі́деш до намету свого“.
И встал левит, и наложница, и слуга его, чтобы идти, но отец женщины сказал: "Уже темнеет. День клонится к вечеру. Переночуй здесь и повеселись, а завтра утром встанете пораньше и пойдёте своей дорогой".
Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав'ю́чених ослів, і його наложниця з ним.
Но левит не согласился остаться ещё на одну ночь. Он взял своих ослов и наложницу и пошёл. И пришли они к городу Иевусу. (Сейчас он называется Иерусалим. )
Вони були́, при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: „Ходім, і зайді́мо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому“.
Когда они подошли к городу, был уже почти вечер. Слуга сказал своему хозяину: "Давай зайдём в это город иевусеев и переночуем там".
І сказав до нього пан його: „Не заходьмо до міста чужи́нців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів'и“.
Но левит ответил: "Нет, мы не зайдём в чужой город, где люди не из сынов Израилевых, а пойдём до Гивы".
І сказав він до слуги свого: „Ходім, і при́йдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів'ї або в Рамі“.
Он сказал слуге: "Пойдём. Попытаемся дойти до Гивы или Рамы и переночуем в одном из этих городов".
І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів'ї, що була́ Веніяминова.
И они пошли дальше. Солнце заходило, когда они подходили к Гиве Вениаминовой.
І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів'ї. І він увійшов та й сів на майда́ні того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.
Они остановились в Гиве, чтобы переночевать в этом городе, пришли на городскую площадь и сели там. Но никто не пригласил их к себе в дом переночевать.
Аж ось стари́й чоловік іде вве́чорі з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був прихо́дько в Ґів'ї. А люди того місця — сини́ Веніяминові.
В этот вечер один старик возвращался в город с поля. Старик этот был родом из горной страны Ефремовой, но сейчас жил в Гиве. Жители же Гивы были из рода Вениамина.
І звів він очі свої та й побачив того чоловіка мандрівника́ на місько́му майда́ні. І сказав той старий чоловік: „Куди ти йдеш та звідки прихо́диш?“
Старик увидел левита на городской площади и спросил: "Куда ты идёшь и откуда ты пришёл?"
А той до нього сказав: „Ми перехо́димо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлесму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.
Левит ответил: "Мы идём из Вифлеема Иудейского в горную страну Ефремову, где я живу. Я был в Вифлееме Иудейском, а теперь иду к своему дому. Но никто не пригласил нас переночевать.
Є й солома, і паша для наших ослін, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі“.
У нас есть и солома, и корм для ослов, есть хлеб и вино для меня, для женщины и для слуги моего. Мы ни в чём не нуждаемся".
І сказав той старий чоловік: „Мир тобі, — нехай уся недоста́ча твоя на мені, тільки на майда́ні не ночуй!“
Старик сказал ему: "Добро пожаловать в мой дом. Я дам тебе всё, что тебе необходимо. Только не ночуй на городской площади!".
І він увів його́ до свого дому, і дав ослам ко́рму, а самі́ вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.
И ввёл старик левита и тех, кто был с ним, к себе в дом, и дал корм его ослам. Потом они омыли ноги свои и сели есть и пить.
Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та сту́кали в двері. І каза́ли вони тому старо́му чоловікові, власникові того дому, говорячи: „Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!“
Пока левит и люди, бывшие с ним, отдыхали и наслаждались, несколько развратных жителей города окружили дом. Они стучались в двери и кричали старику: "Выведи человека, который вошёл в дом твой. Мы хотим познать его".
І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: „Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По то́му, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидо́ти!
Старик вышел к ним и сказал: "Нет, братья мои, не делайте зла! Этот человек — гость в моём доме. Не грешите так.
Ось дочка́ моя дівчина, та його наложниця, — я їх ви́веду, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї оги́дної речі!“
Смотрите, вот моя дочь девица и его наложница. Я выведу их к вам, и делайте с ними всё, что вам угодно. Только не делайте этого безумия с человеком этим".
Та ті люди не хотіли слу́хати його. І схопи́в той чоловік свою наложницю, і вивів до них назо́вні. І вони познали її, і безчестили її ці́лу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла ра́ння зоря́.
Но они не хотели слушать старика. Тогда левит взял свою наложницу и вытолкнул её на улицу к этим развратным людям. И они познали её. Они издевались над ней и насиловали её всю ночь, а на заре отпустили её.
І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.
Перед наступлением зари женщина вернулась к тому дому, где был её хозяин, упала у дверей и лежала там, пока не настал день.
А пан її встав рано, і відчинив двері дому та й вийшов, щоб іти своєю дорогою, — аж ось та жінка, його нало́жниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.
Утром левит встал рано, чтобы идти домой. Он открыл двери, чтобы выйти, и увидел свою наложницу. Она лежала у дверей дома, а руки её лежали на пороге.
І сказав він до неї: „Уставай і пі́демо!“ Та вона не відповіла́, бо вмерла. І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.
Левит сказал ей: "Вставай, пойдём!". Но она не ответила. Она была мертва. Левит положил наложницу на своего осла и пошёл домой.
І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопи́в свою нало́жницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.
Придя домой, он взял нож и разрезал наложницу на двенадцать частей. Он разослал эти части во все районы, где жил израильский народ.
І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: „Не бувало й не ба́чено такого, як це, від дня ви́ходу Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, радьте та говоріть!“
Всякий, кто видел это, говорил: "Не бывало такого раньше в Израиле. Мы не видели ничего подобного с тех пор, как вышли из земли Египетской. Обсудите это и скажите нам, что делать".