Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса.
Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».
і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.
Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком.
Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання.
У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».
Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини.
І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері.
І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.
І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст.
Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.
І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі».
Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!»
Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин».
Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибиниі, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу.
І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей.
І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.
А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний.
Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді.
У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»
І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»
Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді».
Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса.
Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!»
Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?»
Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти — істинно Син Божий!»
А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.
І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.
І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;