Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса.
Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».
і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.
Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком.
Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“
І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання.
А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».
А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини.
І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері.
І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.
А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст.
Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі».
А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!»
А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин».
Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибиниі, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу.
І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей.
І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.
Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний.
А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді.
А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...
Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»
А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“
На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді».
Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса.
А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!»
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?»
І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти — істинно Син Божий!»
А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.
А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.