Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму й запитали Його:
Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
«Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не омивши руки?»
Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
У відповідь Він сказав: «А чому ви порушуєте Закон Божий заради своїх звичаїв?
Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
Адже заповів Господь: „Шануйте своїх батька й матір”. А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”.
Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові” — то такий чоловік уже може не шанувати батьків своєю допомогою. Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню.
Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:
„Ці люди шанують Мене на словах, та їхні серця далеко від Мене.
„Ці люди шанують Мене на словах, та їхні серця далеко від Мене.
Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
Пошана їхня до Мене — даремна, бо вчення їхнє — то закони, придумані людьми”».
Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
Покликавши людей до Себе, Ісус сказав їм: «Слухайте мене і розумійте!
І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота, — ось що оскверняє [40] її!»
Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?»
Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть. Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».
Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину».
Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця?
Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину.
а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів’я та наклепи.
Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
Ось що оскверняє людину. А їсти, не омивши руки, — це не осквернить її».
Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона.
Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає».
Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!»
Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».
Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!»
Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам».
Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна».
А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.
Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там.
І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх.
І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.
так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому».
Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?»
І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».
І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ.
І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі.
І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.