Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав:
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
«Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина.
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!”
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися — один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ.
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили.
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”.
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав.
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.
Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей.
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?»
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар,
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?»
А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть.
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
Того ж дня декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”. [66]
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, та через те, що в нього не було дітей, другий брат узяв шлюб із тією жінкою.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
Ісус сказав: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних.
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
А щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Божих слів, сказаних вам? Господь сказав:
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
„Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Господь є Богом живих а не мертвих. Тож усі вони — живі”».
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
Почувши, як Ісус Своєю відповіддю примусив замовкнути саддукеїв, фарисеї зібралися разом.
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
Один із них, знавець Закону Мойсея запитав, випробовуючи Ісуса:
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
«Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?»
„Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
Ісус відповів: «„Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм”.
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
Є ще й друга заповідь, подібна до цієї: „Любіть ближнього [67] свого, як себе самого”.
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
Увесь Закон і вчення пророків спираються на ці дві заповіді».
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
Тоді Ісус звернувся до всіх фарисеїв, які зібралися там:
Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
«Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони відповіли: «Давидів Син».
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.
Ісус сказав: «Як же тоді Давид, якого надихнув Дух Святий, назвав Його Господом, коли казав:
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [68]””.
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
Тобто сам Давид називав Христа „Господом”. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“