Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
«Того дня Царство Боже буде подібне до десятьох дівчат, які взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому.
            Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
            П’ятеро з них були легковажні, а інші п’ятеро — розумні.
            Пять же були з них розумні, а пять необачні.
            Легковажні взяли світильники та забули олію для них.
            Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
            Розумні ж разом із світильниками прихопили й олію в глечиках.
            Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
            Оскільки наречений забарився, вони почали дрімати і позасинали.
            Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
            Опівночі хтось загукав: „Дивіться! Он наречений іде! Зустрічайте його!”
            О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
            Тієї ж миті усі дівчата підхопилися й приготували свої світильники.
            Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
            І легковажні попросили в розумних: „Дайте нам трохи олії. Наші світильники гаснуть!”
            Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
            Але у відповідь ті мовили: „Не можемо, бо на всіх не вистачить. Краще йдіть і придбайте собі у крамаря”.
            Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
            Поки ті ходили купувати олію, з’явився наречений, і дівчата, які залишилися й були готові, вирушили з ним на весілля. Коли ж вони прийшли, то зачинили за собою двері.
            Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
            Зрештою з’явилися й ті дівчата, які ходили по олію, і кажуть: „Господарю! Господарю! Відчини нам двері!”
            Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
            Але той відповдає: „Істинно кажу вам: я вас не знаю!”
            Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
            Отже, будьте пильними, бо вам не відомий день і час, коли Син Людський прийде».
            Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
            «Царство Боже подібне до того чоловіка, який перш ніж рушити в подорож, покликав своїх слуг і доручив їм пильнувати своє майно.
            Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
            Одному він дав п’ять талантів,[78] другому — два, а третьому — один. Кожного наділив за здібностями та й поїхав. Одразу ж той, що одержав п’ять талантів, пустив їх в обіг і заробив іще п’ять.
            і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
            Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
            Так само зробив і той, який одержав два таланти. Він також вклав їх у справу й заробив ще два.
            Так само й той, що два, придбав і він других два.
            А третій, який одержав один талант, пішов і закопав гроші в землю.
            Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
            Багато часу минуло, поки господар повернувся і зажадав їхнього звіту.
            По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
            Чоловік, який одержав п’ять талантів, приніс до господаря його п’ять талантів і ще п’ять зароблених, мовивши: „Господарю, ти доручив мені п’ять талантів, а ось іще п’ять, що я заробив”.
            І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
            Тоді той сказав йому на це: „Гарна праця, ти добрий і вірний слуга! Оскільки ти добре впорався з цією малою сумою, я доручу тобі велику. Іди й розділи разом зі мною цю радість”.
            Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
            Тоді підійшов той слуга, який одержав два таланти від свого господаря, і мовив: „Господарю, ти доручив мені два таланти, а ось іще два, що я заробив”.
            Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
            Хазяїн відповів йому на це: „Молодець! Ти добрий і вірний слуга! Ти добре впорався з цією малою сумою. Отже, я доручу тобі більшу. Іди й розділи зі мною цю радість”.
            Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
            І підійшов до нього той, який одержав один талант, і мовив: „Господарю, я знаю, що ти жорстокий. Збираєш урожай там, де нічого не садив, жнеш там, де нічого не сіяв.
            Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
            Тому я злякався і пішов та й закопав гроші в землю. Ось, забери своє!”
            і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
            У відповідь той мовив: „Ти поганий і ледачий слуга! Знаєш, що я збираю врожай там, де не садив, і жну там, де не сіяв.
            Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
            Тобі слід було пустити гроші в обіг,[79] то ж повернувшись, я б і своє одержав, і прибуток мав.
            так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
            Заберіть у нього талант і віддайте тому, хто має десять.
            Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
            Кожному, хто має, додасться ще більше і матиме він надміру, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить.
            Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
            Нікчемного слугу киньте геть в темряву кромішню, туди, де плач і скрегіт зубів від болю”».
            І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
            «Коли Син Людський прийде у Славі Своїй з усіма Ангелами Своїми, Він сяде на троні Своєму величному.
            Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
            І тоді зберуться перед Ним усі народи, і Він розділить людей, як пастух відділяє овець від кіз у стаді своєму.
            і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
            Він збере овець праворуч від себе, а кіз — ліворуч.
            і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
            І тоді Цар промовить до тих, хто праворуч: „Прийдіть, благословенні Отцем Моїм і успадкуйте Царство, призначене вам від дня створення світу.
            Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
            Це вам нагорода, бо голодного Мене ви нагодували, а спраглого напоїли. Перехожому Мені дали притулок, нагого вдягнули, хворого доглядали, а коли Я був у в’язниці, ви прийшли провідати Мене”.
            Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
            нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
            І тоді праведні запитають: „Господи, коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували, а спраглого напоїли?
            Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
            Коли це було, щоб ми перехожому Тобі дали притулок, а нагого вдягнули?
            Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?
            Коли ми бачили Тебе недужим, і коли це Ми приходили до Тебе у в’язницю?”
            Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
            Тоді Цар відповість їм: „Істинно кажу вам: все, що ви робили для когось із найменших братів Моїх, ви це робили для Мене”.
            І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
            Тоді скаже Цар до тих, хто буде ліворуч від Нього: „Геть від Мене, ви, прокляті, геть у вогонь вічний, що приготований дияволові та його ангелам.
            Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
            Це вам покарання за те, що голодного Мене ви не нагодували, а спраглого не напоїли.
            бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
            Перехожому Мені не дали притулку, а нагому не дали ніякої одежини. Коли ж Я був хворий і у в’язниці, ви не подбали про Мене”.
            був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
            І тоді вони у відповідь скажуть: „Господи, коли таке було, щоб ми Тебе бачили голодним чи спраглим, перехожим мандрівником чи нагим, хворим чи ув’язненим — і не допомогли Тобі?”
            Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
            А Він їм на те: „Істинно кажу вам: щоразу, коли ви відмовляли в допомозі одному з братів Моїх найменших, ви відмовляли й Мені”.
            Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.