Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання Біблії
Сучасний переклад Біблії
Переклад Біблії Хоменка
То було якраз за два дні до Пасхи та свята Прісних Хлібів. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса.
Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,
Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».
але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами з нарду. Вона відкрила посудину й почала лити олію Ісусові на голову.
І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.
Побачивши це, деякі з учнів дуже розсердилися й загомоніли поміж собою: «Навіщо таке марнотратство?
Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!
Це мирро можна було б дорого продати. Це принесло б більше трьохсот динарів,[46] які можна було б роздати бідним». Учні продовжували докоряти їй, кажучи, що негідне вдіяла вона.
Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.
Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене.
Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.
Адже бідні завжди будуть з вами,[47] то й допомагати їм ви зможете, коли схочете, а Я — ні.
Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.
Вона зробила, що змогла. Помазавши мирром тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.
Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».
Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."
Один з дванадцятьох апостолів, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і почав говорити з ними про те, як він може допомогти їм зарештувати Ісуса.
Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.
Ті дуже зраділи, почувши його, й пообіцяли добре заплатити йому за це. Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса.
Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.
Першого дня свята Прісних Хлібів, коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня, Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»
А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, — щоб ти їв Пасху?"
Ісус послав двох Своїх учнів, сказавши: «Ідіть у місто, там ви зустрінете чоловіка, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде, та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”
І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,
і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?
Та той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».
І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам."
Отож учні пішли до міста, і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.
Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.
Коли настав вечір, Ісус із дванадцятьма апостолами прийшов до тієї оселі.
Якже настав вечір, — приходить з дванадцятьма.
І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто тут зараз їсть зі Мною, зрадить Мене».
І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."
Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я?»
Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"
Ісус відказав їм: «Так, це один із вас. Той, хто опустив хліб в чашу разом зі Мною і зрадить Мене.
Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.
Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього в Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися».
Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!"
За вечерею Ісус узяв хлібину, та, віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть хліб цей і їжте його. Це тіло Моє».
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."
Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, подав цю чашу учням Своїм, і всі пили з неї.
Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.
І сказав Ісус: «Це кров Моя, що засновує Новий Заповіт Божий для людей Його і що проллється на користь багатьох народів.
Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.
Істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли питиму молоде вино в Царстві Божому».
Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."
І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.
І, проспівавши, вийшли на гору Оливну.
Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Усі ви втратите віру свою. Кажу так, бо написано у Святому Писанні:
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.
Але коли Я воскресну з мертвих, то піду до Ґалилеї та дістануся того міста раніше за вас».
Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."
Але ж Петро відповів: «Навіть якщо всі втратять віру в Тебе, я ніколи не втрачу!»
А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, — та не я!"
Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене[48]».
Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."
Та Петро й далі вперто наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». І всі інші учні мовили те ж саме.
А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.
Ісус та Його учні прийшли до місцевосці, що називалася Ґефсиманією. І сказав Він учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся».
І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, — то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."
Він узяв з собою Петра, Якова та Іоана. Ісус почав тужити й журитися,
І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.
говорячи учням Своїм: «Душа Моя переповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і пильнуйте».
Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте."
І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися, щоб, якщо це можливо, обминула Його лиха година.
Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.
І молив Він: «Авва, [49] Отче, все підвладне тобі. Хай обмине Мене ця чаша [50] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
І мовив: "Авва — Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти."
Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Симоне, чому ти спиш? Хіба ж не міг ти лише однієї години не спати?
І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?
Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло — немічне».
Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!"
І знову відійшов Він і молився про те ж саме.
І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.
Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали. Знічені, вони не знали, що й сказати.
І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.
І підійшов Він утретє й сказав їм: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить. Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників.
Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.
Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»
Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!"
Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики, книжники та старійшини.
І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями — від первосвящеників, книжників і старших.
Юда [51] пообіцяв подати їм знак, кажучи: «Той, кого я поцілую, і є Ісус. Заарештуйте Його і візьміть під варту».
Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."
Тож він підійшов до Ісуса й, сказавши: «Вчителю» — поцілував Його.
І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю — і поцілував його.
Тоді деякі чоловіки з натовпу схопили Ісуса і взяли Його під варту.
А вони наклали на нього руки й схопили його.
Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив свого меча і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.
Тоді Ісус звернувся до натовпу зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника, з мечами та палицями.
Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.
Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Однак все це сталося, щоб збулося все, що було написане у Святому Писанні».
Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це — щоб збулося Писання."
Серед Ісусових послідовників був один юнак, одягнений у лляну ряднину на голе тіло. Його також намагалися схопити, але він кинув ту ряднину і втік голий.
Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,
тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.
Ті люди, які схопили Ісуса, відвели Його до хати первосвященика, у якого зібралися головні священики, старійшини та книжники.
І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.
А Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом аж до самого помешкання первосвященика Каяфи. Увійшовши до подвір’я, Петро сів там разом із охоронцями, гріючись біля багаття.
Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.
Головні священики й весь Синедріон намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, але нічого знайти не могли.
Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.
Хоча і багато людей лжесвідчили проти Нього, але всі ті свідчення не збігалися одне з одним.
Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.
Деякі з присутніх вставали й зводили наклепи на Ісуса, кажучи:
А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:
«Ми самі чули, як Він говорив: „Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні відбудую інший, нерукотворний”».
"Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."
Але й в цьому їхні свідчення не узгоджувалися одне з другим.
Та й це їхнє свідчення не було однозгідне.
Тоді первосвященик встав перед присутніми і запитав Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Скажи нам, чи є правдою всі оті звинувачення, що ці люди свідчать проти Тебе?»
Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"
Та Ісус мовчав, і нічого не відповів. Тоді первосвященик знову запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного Бога?»
Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"
Ісус відповів: «Так, Я — Син Господа Всевишнього! Та в майбутньому, побачите ви Сина Людського, Який сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога. І наближатиметься Він в хмарах небесних».
"Я є, — відповів Ісус, — і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."
Почувши це, первосвященик у гніві роздер на собі одяг і сказав: «Він зневажає Бога! Ніяких свідчень нам більше не треба!
Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?
Ви всі чули, як Він ганьбить Всевишнього. Що скажете на це?» І всі вони визначили, що Ісус винен і заслуговує на смерть.
Ви чули богохульство! Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.
Деякі з людей почали плювати на Нього; вони затулили Ісусу очі й били Його кулаками, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[52] назви того із нас, хто вдарив Тебе!» Тоді охоронці відвели Ісуса осторонь й почали бити Його.
Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.
Як раз у той час, коли Петро був на подвір’ї, туди прийшла одна зі служниць первосвященика. Побачивши Петра, який грівся біля вогнища, вона пильно подивилася на нього й сказала: «Ти також був з Ісусом, Тим, що з Назарету».
Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика
і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."
Та Петро заперечив, сказавши: «Я не знаю і не розумію, про що ти говориш!» Сказавши це, він подався до виходу з подвір’я, та тієї ж миті проспівав півень.[53]
Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, — а півень і заспівав!
Але та дівчина-служниця, яка побачила його, знову почала говорити всім, хто там стояв: «Цей чоловік — один із учнів Христових!»
Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."
І знову Петро заперечив цьому. Але негайно люди, які стояли осторонь, сказали Петрові: «Безперечно, ти один із них, адже ти також з Ґалилеї».
Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."
Петро почав божитися та присягатися: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите!»
Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.
І тієї ж миті вдруге проспівав півень. І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Ти тричі зречешся Мене ще до того, як двічі проспіває півень». І він гірко заридав.
І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, — тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.