Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання Біблії
Сучасний переклад Біблії
Переклад Біблії Турконяка
То було якраз за два дні до Пасхи та свята Прісних Хлібів. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса.
Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити.
Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись».
Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі.
Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами з нарду. Вона відкрила посудину й почала лити олію Ісусові на голову.
Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира [1]. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову.
Побачивши це, деякі з учнів дуже розсердилися й загомоніли поміж собою: «Навіщо таке марнотратство?
Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?
Це мирро можна було б дорого продати. Це принесло б більше трьохсот динарів,[46] які можна було б роздати бідним». Учні продовжували докоряти їй, кажучи, що негідне вдіяла вона.
Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв [2] і роздати бідним! Тож докоряли їй.
Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене.
А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені!
Адже бідні завжди будуть з вами,[47] то й допомагати їм ви зможете, коли схочете, а Я — ні.
Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте.
Вона зробила, що змогла. Помазавши мирром тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.
Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном.
Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка».
Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять!
Один з дванадцятьох апостолів, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і почав говорити з ними про те, як він може допомогти їм зарештувати Ісуса.
Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його.
Ті дуже зраділи, почувши його, й пообіцяли добре заплатити йому за це. Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса.
А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати.
Першого дня свята Прісних Хлібів, коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня, Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?»
Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив?
Ісус послав двох Своїх учнів, сказавши: «Ідіть у місто, там ви зустрінете чоловіка, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде, та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”
Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним.
Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху?
Та той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».
І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.
Отож учні пішли до міста, і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.
І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху.
Коли настав вечір, Ісус із дванадцятьма апостолами прийшов до тієї оселі.
А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто тут зараз їсть зі Мною, зрадить Мене».
І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене.
Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я?»
Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?]
Ісус відказав їм: «Так, це один із вас. Той, хто опустив хліб в чашу разом зі Мною і зрадить Мене.
Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці.
Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього в Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися».
І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися!
За вечерею Ісус узяв хлібину, та, віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть хліб цей і їжте його. Це тіло Моє».
Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє!
Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, подав цю чашу учням Своїм, і всі пили з неї.
І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї.
І сказав Ісус: «Це кров Моя, що засновує Новий Заповіт Божий для людей Його і що проллється на користь багатьох народів.
І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох.
Істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли питиму молоде вино в Царстві Божому».
Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!
І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору.
І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Усі ви втратите віру свою. Кажу так, бо написано у Святому Писанні:
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
„Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”.
І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці.
Але коли Я воскресну з мертвих, то піду до Ґалилеї та дістануся того міста раніше за вас».
Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї.
Але ж Петро відповів: «Навіть якщо всі втратять віру в Тебе, я ніколи не втрачу!»
А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я!
Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене[48]».
Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене!
Та Петро й далі вперто наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». І всі інші учні мовили те ж саме.
Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші.
Ісус та Його учні прийшли до місцевосці, що називалася Ґефсиманією. І сказав Він учням Своїм: «Посидьте тут, поки Я помолюся».
І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся.
Він узяв з собою Петра, Якова та Іоана. Ісус почав тужити й журитися,
Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися,
говорячи учням Своїм: «Душа Моя переповнена смертельної скорботи. Зостаньтесь тут і пильнуйте».
та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте!
І відійшовши трохи подалі, Він упав долілиць і почав молитися, щоб, якщо це можливо, обминула Його лиха година.
Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година.
І молив Він: «Авва, [49] Отче, все підвладне тобі. Хай обмине Мене ця чаша [50] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!
Повернувшись до Своїх учнів, Ісус побачив, що вони сплять. І звернувся тоді Ісус до Петра: «Симоне, чому ти спиш? Хіба ж не міг ти лише однієї години не спати?
Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години?
Не спіть і моліться, щоб не піддатися спокусам, бо дух ваш прагне, а тіло — немічне».
Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне!
І знову відійшов Він і молився про те ж саме.
І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова.
Коли Ісус повернувся до учнів, то знову побачив, що вони сплять, бо повіки їхні поважчали. Знічені, вони не знали, що й сказати.
А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти.
І підійшов Він утретє й сказав їм: «Ви все ще спите та відпочиваєте? Досить. Час настав, коли Сина Людського віддадуть до рук грішників.
Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників.
Вставайте! Ходімо! Дивіться, ось зрадник Мій наближається!»
Уставайте, ходімо! Вже підійшов Мій зрадник!
Поки Ісус це казав, з’явився Юда, один з дванадцятьох апостолів, а з ним разом і великий натовп з мечами та палицями. Цих людей послали головні священики, книжники та старійшини.
Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших.
Юда [51] пообіцяв подати їм знак, кажучи: «Той, кого я поцілую, і є Ісус. Заарештуйте Його і візьміть під варту».
Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть!
Тож він підійшов до Ісуса й, сказавши: «Вчителю» — поцілував Його.
І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його.
Тоді деякі чоловіки з натовпу схопили Ісуса і взяли Його під варту.
Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його.
Один із тих, хто стояв поруч із Ним, вихопив свого меча і, вдаривши слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
Тоді Ісус звернувся до натовпу зі словами: «Ви прийшли, щоб схопити Мене, як розбійника, з мечами та палицями.
Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити.
Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Однак все це сталося, щоб збулося все, що було написане у Святому Писанні».
Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання!
Серед Ісусових послідовників був один юнак, одягнений у лляну ряднину на голе тіло. Його також намагалися схопити, але він кинув ту ряднину і втік голий.
А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його.
Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим.
Ті люди, які схопили Ісуса, відвели Його до хати первосвященика, у якого зібралися головні священики, старійшини та книжники.
А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники.
А Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом аж до самого помешкання первосвященика Каяфи. Увійшовши до подвір’я, Петро сів там разом із охоронцями, гріючись біля багаття.
Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню.
Головні священики й весь Синедріон намагалися вишукати свідчення проти Ісуса, щоб засудити Його на смерть, але нічого знайти не могли.
А первосвященики і весь синедріон [3] шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили.
Хоча і багато людей лжесвідчили проти Нього, але всі ті свідчення не збігалися одне з одним.
Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися.
Деякі з присутніх вставали й зводили наклепи на Ісуса, кажучи:
Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так:
«Ми самі чули, як Він говорив: „Я зруйную цей Храм рукотворний і за три дні відбудую інший, нерукотворний”».
Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний!
Але й в цьому їхні свідчення не узгоджувалися одне з другим.
Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.
Тоді первосвященик встав перед присутніми і запитав Ісуса: «Чому Ти не відповідаєш? Скажи нам, чи є правдою всі оті звинувачення, що ці люди свідчать проти Тебе?»
Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать?
Та Ісус мовчав, і нічого не відповів. Тоді первосвященик знову запитав Його: «Ти Христос, Син Благословенного Бога?»
Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного?
Ісус відповів: «Так, Я — Син Господа Всевишнього! Та в майбутньому, побачите ви Сина Людського, Який сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога. І наближатиметься Він в хмарах небесних».
А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних!
Почувши це, первосвященик у гніві роздер на собі одяг і сказав: «Він зневажає Бога! Ніяких свідчень нам більше не треба!
Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки?
Ви всі чули, як Він ганьбить Всевишнього. Що скажете на це?» І всі вони визначили, що Ісус винен і заслуговує на смерть.
Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти.
Деякі з людей почали плювати на Нього; вони затулили Ісусу очі й били Його кулаками, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[52] назви того із нас, хто вдарив Тебе!» Тоді охоронці відвели Ісуса осторонь й почали бити Його.
Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя.
Як раз у той час, коли Петро був на подвір’ї, туди прийшла одна зі служниць первосвященика. Побачивши Петра, який грівся біля вогнища, вона пильно подивилася на нього й сказала: «Ти також був з Ісусом, Тим, що з Назарету».
Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика,
побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином!
Та Петро заперечив, сказавши: «Я не знаю і не розумію, про що ти говориш!» Сказавши це, він подався до виходу з подвір’я, та тієї ж миті проспівав півень.[53]
Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень.
Але та дівчина-служниця, яка побачила його, знову почала говорити всім, хто там стояв: «Цей чоловік — один із учнів Христових!»
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них.
І знову Петро заперечив цьому. Але негайно люди, які стояли осторонь, сказали Петрові: «Безперечно, ти один із них, адже ти також з Ґалилеї».
Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна].
Петро почав божитися та присягатися: «Клянуся Господом Всевишнім, Я не знаю Цього Чоловіка, про Якого ви говорите!»
А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять.
І тієї ж миті вдруге проспівав півень. І згадав Петро, про що Ісус казав йому: «Ти тричі зречешся Мене ще до того, як двічі проспіває півень». І він гірко заридав.
І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати.