Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Cовременный перевод WBTC
Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата.
Как только наступило утро, первосвященники, старейшины и законоучители со всем синедрионом стали совещаться и, связав Иисуса, увели Его и передали Пилату.
І запитав Пилат Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
Пилат спросил Его: "Ты — Царь Иудейский?" Иисус ответил ему: "Ты говоришь".
А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах.
Тогда первосвященники начали предъявлять Ему множество обвинений.
І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?»
Пилат стал снова спрашивать Его: "Ты собираешься отвечать? Видишь, как много обвинений против Тебя!"
Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.
Но Иисус по-прежнему ничего не отвечал ему, и это очень удивило Пилата.
Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.
В праздник Пасхи Пилат обычно отпускал на волю одного узника, за которого просил народ.
У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах.
Один человек, по имени Варавва, находился в то время в заключении вместе с мятежниками, совершившими убийство во время мятежа.
Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.
И народ пришёл и стал просить Пилата сделать то, что он обычно делал для них.
І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»
Пилат спросил их: "Хотите, я отпущу для вас царя Иудейского?",
Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.
потому что он знал, что первосвященники отдали ему Иисуса из зависти.
Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.
Но первосвященники подстрекали толпу просить Пилата, чтобы он отпустил им Варавву вместо Иисуса.
Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?»
Но Пилат опять обратился к ним, говоря: "Что же тогда вы хотите, чтобы я сделал с тем, кого вы называете царём Иудейским?"
«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»
Пилат спросил: "Почему? Какое преступление Он совершил?" Но они ещё сильнее закричали: "Распни Его!"
Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.
Пилат хотел удовлетворить толпу, поэтому он освободил для них Варавву, а Иисуса отдал солдатам и приказал бичевать, а после того распять на кресте.
Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ [54] солдат.
Солдаты отвели Его внутрь дворца, называемого Преторией, и созвали весь полк.
Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.
Они надели на Него багровую накидку, а на голову сплетённый ими терновый венец,
І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»
а потом стали кричать Ему: "Приветствуем Тебя, Царь Иудейский!"
І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві.
Они били Его палкой по голове, плевали в Него и, издеваясь, становились на колени и делали вид, что поклоняются Ему.
А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.
Насмеявшись над Иисусом, они сняли с Него багровую накидку и, надев на Него Его собственную одежду, повели на распятие.
Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.
Один киринеянин, по имени Симон, который был отцом Александра и Руфа, проходил мимо, возвращаясь с поля, и его заставили нести крест, предназначенный для Иисуса.
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),
И привели Его к месту, называемому Голгофой, что значит "Лобное место".
то дали Ісусові випити вина, змішаного з мирром, та Він не став його пити.
Они попытались заставить Его выпить вино, смешанное с миром, но Иисус отказался.
Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.
И, распяв Его, солдаты делили между собой Его одежду, бросая жребий, кому что взять.
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
Обвинение против Него, написанное на табличке, гласило: "Царь Иудейский".
Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.
Вместе с Ним распяли двух разбойников, одного справа от Него, а другого слева.
[І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців».] [55]
И свершилось то, что сказано было в Писании: "И поместили Его среди преступников"
Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і вібудувати знов його за три дні.
Проходящие мимо люди оскорбляли Его, кивая в Его сторону и говоря: "Эй, Ты, Который собирался разрушить храм и построить его в три дня,
Тож зійди з хреста і врятуй хоча б Себе Самого!»
что же Ты не спасёшь Самого Себя и не сойдёшь с креста?".
Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може!
Первосвященники и законоучители тоже насмехались над Ним, говоря друг другу: "Он спасал других, а Себя спасти не может!
Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.
Пусть же теперь этот Христос, Царь Израиля, сойдёт с креста. Когда мы увидим это, тогда и уверуем в Него!" И те, кого распяли вместе с Ним, осыпали Его такими же оскорблениями.
Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.
И вот в полдень тьма наступила на всей земле до трёх часов пополудни.
А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?»
А в три часа пополудни Иисус закричал громким голосом: "Эли, эли, лама савахфани?", что значит: "Боже Мой, Боже Мой! Почему Ты покинул Меня?"
Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю[56]».
И когда некоторые из стоящих рядом услышали это, они сказали: "Послушайте, Он зовёт Илию!"
Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста».
Тогда один человек побежал, пропитал губку уксусом, прикрепил её к палке и дал Ему попить, говоря: "Погодите! Посмотрим, придёт ли Илия снять Его".
Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу.
И в тот же миг завеса в храме разорвалась надвое сверху донизу.
Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»
Когда центурион, стоявший напротив Него, увидел, как Он испустил дух, он сказал: "Этот Человек и вправду был Сын Божий!"
Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія.
Несколько женщин, находившихся там, наблюдали издали. Среди них были Мария Магдалина, Мария, младшего сына которой звали Иаков, а старшего Иосия, и Саломия,
Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.
следовавшие за Ним, и помогавшие Ему, когда Он находился в Галилее. Было там и много других женщин, пришедших с Ним в Иерусалим.
Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього.
Так как этот день был днём приготовления, то есть пятница, день перед субботой, и уже темнело,
пришёл Иосиф из Аримафеи, уважаемый член Совета, также ожидавший наступления Царства Божьего. Смело войдя к Пилату, он попросил отдать ему Тело Иисуса.
Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою.
Пилат удивился тому, что Он так быстро умер, поэтому он позвал центуриона и спросил, давно ли Он умер.
Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.
И когда Пилат услышал рассказ центуриона, он отдал Тело Иосифу.
Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу.
Тот, купив льняной материи, снял Иисуса с креста, завернул Его в покров, поместил в высеченную в скале гробницу и привалил ко входу в неё камень.