Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Новый русский перевод
Залишивши те місце, Ісус вирушив до Свого рідного міста, й Його учні пішли за Ним.
Иисус вместе с учениками ушел оттуда и пришел в Свой родной город.
Коли настала субота, Ісус навчав у синагозі, та багато людей були здивовані, слухаючи Його. Дивуючись, вони говорили: «Звідки цей Чоловік володіє таким вченням, та мудрістю такою? Хто дав Йому силу, що дива такі підвладні рукам Його?
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге. Многие, слушая Его, удивлялись:
— Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?
— Откуда это у Него? Кто дал Ему такую мудрость? Как Он совершает такие чудеса?
Хіба ж Він не тесляр, син Марії? Чи ж не Він брат Якова, Йосії, Юди й Симона? Чи не Його сестри ось тут серед нас?» Земляки не бажали сприймати Його.
Разве Он не плотник, не сын Марии, не брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? И разве не здесь, у нас, живут Его сестры?
И они отвергли Его.
И они отвергли Его.
То Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або серед родичів, або ж у своєму домі».
Иисус же сказал им:
— Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.
— Не бывает пророк без чести, разве только в городе своем и в своем доме.
І ніяке диво не міг Він там звершити, хіба що на кількох хворих поклав Він руки Свої, зціливши їх.
И Он не мог совершить там ни одного чуда, лишь исцелил нескольких больных, возложив на них руки.
Він був здивований невірою тих людей. Тож пішов Він навколишніми селами, навчаючи народ.
Он удивлялся неверию в этих людях.
Иисус ходил по окрестным селениям и учил.
Иисус ходил по окрестным селениям и учил.
Ісус покликав дванадцять апостолів, та почав надсилати їх по двоє, наділивши їх владою виганяти нечистих духів.
Он созвал двенадцать учеников и начал посылать их по двое, дав им власть над нечистыми духами.
І наказав їм Ісус: «Нічого не беріте з собою в дорогу, крім палиці самої: ні хліба, ні торби, ні грошей.
Он повелел им ничего не брать с собой в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни сумки, ни денег в поясе,
Взуйте сандалії, а вбрання візьміть тільки те, що на вас.
но обуваться в сандалии и не брать запасной одежды.
І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто.
— В какой бы дом вы ни вошли, — говорил Он им, — оставайтесь там до тех пор, пока не покинете это место.
А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших,[14] як попередження проти тих людей».
А если где-либо вас не примут и не захотят слушать, то, уходя, отряхните пыль с ваших ног, пусть это будет свидетельством против них.
І пішли апостоли й почали проповідувати, щоб люди каялися в гріхах своїх.
Ученики отправились в путь и проповедовали людям, призывая их к покаянию.
Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою [15] і зціляли їх.
Они изгнали много демонов, и многих больных помазали оливковым маслом и исцелили.
Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».
Об Иисусе услышал царь Ирод, поскольку имя Иисуса становилось все более известным, и некоторые говорили:
— Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.
— Это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и поэтому в Нем такая чудодейственная сила.
Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи».
Другие говорили, что это Илия. А третьи утверждали, что Он пророк, подобный пророкам древности.
Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».
Услышав эти разговоры, Ирод решил:
— Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.
— Это Иоанн, которого я обезглавил, он воскрес из мертвых.
Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.
В свое время Ирод приказал арестовать Иоанна и бросить его в темницу из-за Иродиады, жены своего брата Филиппа. Ирод женился на ней,
Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого».
а Иоанн говорил ему:
— Нельзя тебе жить с женой своего брата.
— Нельзя тебе жить с женой своего брата.
Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння.
Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его. Однако она не могла ничего сделать,
потому что Ирод боялся Иоанна, зная, что это справедливый и святой человек, и берег его. Слушая Иоанна, Ирод приходил в смущение, но тем не менее, ему нравилось его слушать.
Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї.
Наконец Иродиаде представился подходящий случай. Ирод в день своего рождения устроил пир для своих приближенных, военачальников и самых уважаемых людей Галилеи.
Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі».
Дочь Иродиады вошла к ним и танцевала, и так понравилась Ироду и возлежавшим за столом гостям, что царь сказал девушке:
— Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —
— Проси у меня чего хочешь, и я дам тебе! —
І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!»
и поклялся ей: — Чего ни попросишь, все дам тебе, хоть половину моего царства.
Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».
Девушка пошла к матери за советом:
— Чего мне просить?
А та сказала:
— Проси голову Иоанна Крестителя.
— Чего мне просить?
А та сказала:
— Проси голову Иоанна Крестителя.
Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці».
Девушка сразу же поспешила к царю и попросила:
— Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.
— Хочу, чтобы ты сейчас же подал мне на блюде голову Иоанна Крестителя.
Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити.
Царь сильно опечалился, но не решился ей отказать, так как поклялся перед возлежавшими за столом гостями.
Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері.
Он немедленно послал палача и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошел в темницу, обезглавил Иоанна
и принес его голову на блюде девушке, а та отдала ее своей матери.
Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю.
Когда об этом услышали ученики Иоанна, они пришли, забрали тело и похоронили его в гробнице.
Всі апостоли повернулися до Ісуса й розповіли про все, що зробили, та чого людей вчили.
Апостолы возвратились к Иисусу и рассказали Ему обо всем, что они делали и чему учили народ.
Навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості. Тож Ісус сказав апостолам: «Підемо зі Мною в тихе місце, де нам вдасться трохи відпочити».
Иисус сказал им:
— Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.
— Отправляйтесь в безлюдное место и немного отдохните, — ведь все время приходило и уходило много народа, и у них даже не было времени поесть.
От вони сіли в човен і попливли самі до безлюдного місця.
И они отправились на лодке в пустынное место.
Але чимало людей помітили, як вони відпливали, і впізнали їх, та з усіх міст люди побігли берегом і дісталися до того місця раніше, ніж Ісус та апостоли.
Но люди видели, как они отплыли, причем многие их узнали и устремились туда посуху из всех городов, так что оказались на месте даже раньше лодки.
Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей, бо вони були, наче вівці без пастуха. І почав Ісус навчати їх.
Когда Иисус сошел на берег и увидел большую толпу, Он сжалился над людьми, потому что они были как овцы без пастуха,18 и начал их учить многим вещам.
День хилився до надвечір’я. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно.
Уже поздно вечером ученики подошли к Нему и сказали:
— Место здесь пустынное, и уже поздно.
— Место здесь пустынное, и уже поздно.
Відпусти людей, щоб вони змогли піти по довколишніх селах і хуторах, та придбати собі якоїсь їжі».
Отпусти народ, пусть пойдут в окрестные деревни и селения и купят себе поесть.
Та Ісус відповів апостолам: «Ви нагодуйте їх!» А вони кажуть: «Щоб придбати достатньо їжі для такої купи народу, треба щонайменше двісті динарів[16]».
Но Иисус ответил:
— Вы дайте им есть.
Ученики удивились:
— Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев19 на двести и накормили этих людей?
— Вы дайте им есть.
Ученики удивились:
— Неужели Ты хочешь, чтобы мы купили еды динариев19 на двести и накормили этих людей?
Ісус запитав: «Скільки буханок хліба у вас є? Підіть подивіться». Вони подивилися й кажуть: «П’ять хлібин і дві рибини».
— Сколько у вас хлеба? — спросил Иисус. — Пойдите посмотрите.
Они пошли, узнали и ответили:
— Пять хлебов и две рыбы.
Они пошли, узнали и ответили:
— Пять хлебов и две рыбы.
Ісус наказав учням розсадити людей на зеленій траві групами по сто й по п’ятдесят чоловік.
Иисус велел рассадить народ группами на зеленой траве.
Люди возлегли, расположившись группами по сто и по пятьдесят человек.
Взявши п’ять хлібин й дві рибини, Ісус підвів очі до неба й возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, щоб вони нагодували народ. Так само розділив Він між ними усіма й дві рибини.
Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, благословил пищу. Затем Он стал разламывать хлеб и давать Своим ученикам, чтобы те раздавали народу, и две рыбы тоже разделил на всех.
а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
и собрали еще двенадцать полных корзин остатков хлеба и рыбы.
Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, до Вефсаїди, а Сам залишився, щоб відпустити людей.
Сразу после этого Иисус велел Своим ученикам сесть в лодку и переправиться на другую сторону озера, к Вифсаиде, а Сам Он оставался, пока не отпустил народ.
Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися.
Простившись с народом, Иисус поднялся на гору помолиться.
Коли настав вечір, човен був на середині озера, а Ісус лишався один на суходолі.
Когда наступила ночь, лодка была посреди озера, а Иисус оставался один на берегу.
Ісус побачив, що човен віднесло досить далеко від берега, та Своїх учнів, які ледве веслували, бо вітер був зустрічний. Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. І коли Він майже перегнав їх, учні побачили, що Він іде по воді, та вирішили, що то привід, й почали кричати.
Увидев, что им приходится нелегко, так как дул встречный ветер, Он около четвертой стражи ночи, перед рассветом, пошел к ним, ступая по озеру. Он хотел уже приблизиться к ним,20
но они, увидев Его идущим по воде, решили, что это призрак, и закричали,
Усі, хто побачив Його, були нажахані, але тієї ж миті Він заговорив до них. Ісус сказав: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»
потому что они все видели Его и сильно испугались. Но Иисус сразу же заговорил с ними:
— Успокойтесь, это Я, не бойтесь.
— Успокойтесь, это Я, не бойтесь.
Коли Ісус сів до них у човен, то вітер вщух, а учні були здивовані, бо не зрозуміли ні цього чуда, ні того, що сталося з хлібами.
Он вошел к ним в лодку, и ветер утих. Ученики были поражены.
Ведь они не поняли и чуда с хлебами — их сердца были закрыты.
Перепливши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.
Переправившись на другую сторону, они пристали к берегу в Геннисарете.
Коли вони зійшли з човна, люди впізнали Ісуса.
Как только они вышли из лодки, люди сразу узнали Иисуса.
Хоч би де люди почули, про прихід Ісуса, бігли по всіх околицях, щоб нести до Нього хворих на ліжках.
Они обежали всю округу, рассказывая, где Он находится, и туда стали приносить на циновках больных.
І куди б Він не йшов: по селах, містах, хуторах — скрізь на майдани виносили хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, одужував.
Где бы Он ни появлялся, в селениях, или в городах, или в деревнях, люди выносили на площади больных и просили Иисуса, чтобы Он позволил им прикоснуться хотя бы к кисточке на краю Его одежды.21 И все, кто прикасался, выздоравливали.