Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
Іншого разу, коли знову зібрався великий натовп біля Ісуса, а їсти було нічого, Він покликав Своїх учнів і сказав їм:
У ті дні, як знову зібралося дуже багато людей і не мали що їсти, Він покликав учнів і каже їм:
«Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти.
Жаль Мені людей, бо вже три дні перебувають зі Мною, і не мають що їсти;
Мені неварто відпускати їх додому голодних, бо вони заслабнуть по дорозі до дому, адже дехто з них прийшов дуже здалеку».
якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.
Учні відповіли Йому: «Хіба у цьому віддаленому місці знайдеш достатньо хліба, аби нагодувати стільки людей?»
Та Його учні відповіли Йому: Звідкіля в цій пустелі хтось зможе їх нагодувати хлібом?
Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім».
А Він запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж відповіли: Сім.
Ісус звелів людям посідати на землю. Тоді Він узяв сім хлібин, віддав подяку Богу, а потім розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. І вони роздали хліб людям.
І звелів Ісус людям посідати на землю і, взявши сім хлібів, віддав подяку, переломив і дав Своїм учням, щоб роздавали. І роздали людям.
Вони також мали кілька дрібних рибин. Ісус віддав подяку й звелів учням роздати рибу.
Мали вони також трохи риби. Він її поблагословив і сказав також роздати.
Люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі.
І вони поїли й наситилися; і зібрали сім кошиків залишених кусків.
І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, а потому Ісус відпустив їх.
А було їх близько чотирьох тисяч. І Він відпустив їх.
Опісля Ісус сів у човен разом з учнями Своїми й поплив до землі Далманутської.
І відразу, сівши з учнями в човен, Він прибув до Далманутської землі.
Фарисеї підійшли до Ісуса, й почали розпитуватися в Нього, та, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа.
Вийшли фарисеї і почали сперечатися з Ним, вимагаючи ознаки з неба, щоб випробувати Його.
Глибоко зітхнувши, Ісус відповів: «Чому ви вимагаєте від Мене знамення? Істинно кажу вам: ніякого знамення не буде здійсненно, аби вам щось довести».
Зітхнувши Своїм духом, Він каже: Чому оцей рід ознаки шукає? Запевняю вас, що не буде дано цьому родові ознаки!
Після того Ісус залишив їх і, повернувшись в човен, поплив до іншого берега озера.
Залишивши їх, Він сів знову [в човен] і вирушив на другий бік.
Тут з’ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки.
Та забули вони взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні.
Тоді Ісус остеріг їх: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та Іродової».
І Він застерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.
Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми взагалі не маємо хліба».
А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають.
Знаючи, про що учні говорять, Ісус спитав: «Навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? Невже й досі ви нічого не бачите й не розумієте? Невже ж розум ваш потьмарився?
Знаючи це, Він каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле?
Ви маєте очі — то невже не бачите? Маєте вуха — невже не чуєте? Чи не пам’ятаєте,
Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте,
що коли Я розломив п’ять хлібів для п’яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?»
«Дванадцять», — відказали вони.
«Дванадцять», — відказали вони.
коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків кусків зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.
«А коли Я розломив сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, скільки кошиків зібрали ви тоді?»
«Сім», — відповіли вони.
«Сім», — відповіли вони.
А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків кусків зібрали? І вони кажуть: Сім.
І запитав їх Ісус: «Якщо ви все пам’ятаєте, чому ж й досі ви нічого не зрозуміли?»
Тоді Він каже їм: Ви ще не розумієте?
Коли Ісус та Його учні прийшли до Вефсаїди, люди привели до Ісуса сліпого й благали доторкнутися до нього.
І приходять вони до Витсаїди. І приводять до Нього сліпого, благаючи, щоби доторкнувся до нього.
Він узяв сліпого за руку й повів його за село. Там, послинивши йому очі, Ісус поклав руки на нього й запитав: «Ти щось бачиш?»
І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село, послинив йому очі, поклав руки на нього й запитав: Щось бачиш?
Чоловік кинув погляд навкруги і відповів: «Я бачу людей. Вони подібні до дерев, що походжають собі».
Поглянувши, той каже: Бачу людей… бачу, мов дерева ходять.
Ісус знову поклав руки на повіки сліпому і той широко розплющив очі. Зір йому відновився, й він чітко побачив усе навколо.
Потім Він знову поклав руки на його очі — і тоді той прозрів, одужав і побачив усе виразно.
Тоді Ісус відпустив його додому, застерігши: «Не заходь до Вефсаїди».
І Він відіслав його додому, кажучи: До села не заходь, [не розповідай нікому в селі].
Ісус і Його учні подалися до поселень довкола Кесарії Пилипової. Й по дорозі Він запитав учнів: «Що кажуть люди — хто Я?»
І пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Филипової і дорогою розпитував Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?
Ті відповіли: «Одні кажуть, що Ти — Іоан Хреститель, інші — Ілля, а дехто вважає, що Ти — один з пророків».
А вони у відповідь сказали, що одні — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, ще інші — за одного з пророків.
Тоді Ісус запитав їх: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро: «Ти — Христос».
І ще запитав їх: А ви ж за кого Мене вважаєте? Обізвався Петро, та й каже Йому: Ти — Христос.
Тоді Ісус суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, хто Він такий.
Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про Нього.
І почав Ісус навчати послідовників Своїх: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне».
І Він почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, і відцураються від Нього старші, первосвященики та книжники; і вб’ють Його, але через три дні Він воскресне.
Ісус сказав їм про це відкрито, нічого не приховуючи. Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його.
І слово говорив Він відверто. А Петро відкликав Його вбік і почав перечити Йому.
Та Ісус обернувся, поглянув на учнів Своїх і з докором сказав Петрові: «Відступись від Мене, сатано [21]! Не про Боже ти думаєш, а про людське».
А Він, обернувшись і поглянувши на учнів Своїх, докірливо сказав Петрові: Іди геть від Мене, сатано, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське!
Потім, покликавши до Себе народ та послідовників Своїх, Ісус сказав: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе,[22] узяти на себе хрест свій і рушати за Мною.
І, покликавши людей та Своїх учнів, сказав їм: Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною.
Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене й за Добру Звістку, врятує його.
Адже коли хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить свою душу задля Мене і Євангелія, той спасе її.
Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою?
Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою?
Бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу? Нічого!
Або що дасть людина взамін за душу свою?
Якщо ж хтось із-поміж цього зрадливого й грішного покоління буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться [23] його, коли явиться у Славі Свого Батька, з Ангелами святими».
Бо коли хто посоромиться Мене і Моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, того і Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця з ангелами святими!