Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
English Standard Version
Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі Храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини.
Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
and said to him, “Tell us by what authority you do these things, or who it is that gave you this authority.”
У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
He answered them, “I also will ask you a question. Now tell me,
was the baptism of John from heaven or from man?”
Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
And they discussed it with one another, saying, “If we say, ‘From heaven,’ he will say, ‘Why did you not believe him?’
А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком».
But if we say, ‘From man,’ all the people will stone us to death, for they are convinced that John was a prophet.”
Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
So they answered that they did not know where it came from.
Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
And Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”
Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри.
The Parable of the Wicked Tenants
And he began to tell the people this parable: “A man planted a vineyard and let it out to tenants and went into another country for a long while.
And he began to tell the people this parable: “A man planted a vineyard and let it out to tenants and went into another country for a long while.
Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим.
Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками.
And he sent another servant. But they also beat and treated him shamefully, and sent him away empty-handed.
Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
And he sent yet a third. This one also they wounded and cast out.
Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
Then the owner of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son; perhaps they will respect him.’
Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
But when the tenants saw him, they said to themselves, ‘This is the heir. Let us kill him, so that the inheritance may be ours.’
Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
And they threw him out of the vineyard and killed him. What then will the owner of the vineyard do to them?
Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
He will come and destroy those tenants and give the vineyard to others.” When they heard this, they said, “Surely not!”
Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
Everyone who falls on that stone will be broken to pieces, and when it falls on anyone, it will crush him.”
Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
Paying Taxes to Caesar
The scribes and the chief priests sought to lay hands on him at that very hour, for they perceived that he had told this parable against them, but they feared the people.
The scribes and the chief priests sought to lay hands on him at that very hour, for they perceived that he had told this parable against them, but they feared the people.
Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу зарештувати Христа.
So they watched him and sent spies, who pretended to be sincere, that they might catch him in something he said, so as to deliver him up to the authority and jurisdiction of the governor.
Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий.
Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
Is it lawful for us to give tribute to Caesar, or not?”
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів:
But he perceived their craftiness, and said to them,
«Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
He said to them, “Then render to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
And they were not able in the presence of the people to catch him in what he said, but marveling at his answer they became silent.
Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
Sadducees Ask About the Resurrection
There came to him some Sadducees, those who deny that there is a resurrection,
There came to him some Sadducees, those who deny that there is a resurrection,
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[67]
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
Now there were seven brothers. The first took a wife, and died without children.
Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
and the third took her, and likewise all seven left no children and died.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
In the resurrection, therefore, whose wife will the woman be? For the seven had her as wife.”
Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.
And Jesus said to them, “The sons of this age marry and are given in marriage,
Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться.
but those who are considered worthy to attain to that age and to the resurrection from the dead neither marry nor are given in marriage,
Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони — діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.
Мойсей, в історії про палаючий кущ, [68] ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”.[69]
But that the dead are raised, even Moses showed, in the passage about the bush, where he calls the Lord the God of Abraham and the God of Isaac and the God of Jacob.
Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».
Now he is not God of the dead, but of the living, for all live to him.”
Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»
Then some of the scribes answered, “Teacher, you have spoken well.”
І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
For they no longer dared to ask him any question.
Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос — Син Давидів?
Whose Son Is the Christ?
But he said to them, “How can they say that the Christ is David’s son?
But he said to them, “How can they say that the Christ is David’s son?
Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
For David himself says in the Book of Psalms,
“‘The Lord said to my Lord,
“Sit at my right hand,
“‘The Lord said to my Lord,
“Sit at my right hand,
until I make your enemies your footstool.”’
Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
David thus calls him Lord, so how is he his son?”
Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням:
Beware of the Scribes
And in the hearing of all the people he said to his disciples,
And in the hearing of all the people he said to his disciples,
«Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.
“Beware of the scribes, who like to walk around in long robes, and love greetings in the marketplaces and the best seats in the synagogues and the places of honor at feasts,