Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Луки 19) | (Луки 21) →

Сучасний переклад

New King James Version

Луки 20

Luke 20

  • 1
    Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі Храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини.
  • 1
    Jesus’ Authority Questioned

    Now it happened on one of those days, as He taught the people in the temple and preached the gospel, that the chief priests and the scribes, together with the elders, confronted Him
  • 2
    Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
  • 2
    and spoke to Him, saying, “Tell us, by what authority are You doing these things? Or who is he who gave You this authority?”
  • 3-4
    У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
  • 3
    But He answered and said to them, “I also will ask you one thing, and answer Me:
  • 4
    The baptism of John — was it from heaven or from men?”
  • 5
    Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
  • 5
    And they reasoned among themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ He will say, ‘Why [a]then did you not believe him?’
  • 6
    А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком».
  • 6
    But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”
  • 7
    Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
  • 7
    So they answered that they did not know where it was from.
  • 8
    Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
  • 8
    And Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”
  • 9
    Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри.
  • 9
    The Parable of the Wicked Vinedressers

    Then He began to tell the people this parable: “A certain man planted a vineyard, leased it to [b]vinedressers, and went into a far country for a long time.
  • 10
    Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим.
  • 10
    Now at [c]vintage-time he sent a servant to the vinedressers, that they might give him some of the fruit of the vineyard. But the vinedressers beat him and sent him away empty-handed.
  • 11
    Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками.
  • 11
    Again he sent another servant; and they beat him also, treated him shamefully, and sent him away empty-handed.
  • 12
    Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
  • 12
    And again he sent a third; and they wounded him also and cast him out.
  • 13
    Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
  • 13
    “Then the owner of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son. Probably they will respect him when they see him.’
  • 14
    Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
  • 14
    But when the vinedressers saw him, they reasoned among themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let us kill him, that the inheritance may be ours.’
  • 15
    Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
  • 15
    So they cast him out of the vineyard and killed him. Therefore what will the owner of the vineyard do to them?
  • 16
    Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».
    Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
  • 16
    He will come and destroy those vinedressers and give the vineyard to others.”
    And when they heard it they said, “Certainly not!”
  • 17
    Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
    „Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
  • 17
    Then He looked at them and said, “What then is this that is written:
    ‘The stone which the builders rejected
    Has become the chief cornerstone’?
  • 18
    Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
  • 18
    Whoever falls on that stone will be broken; but on whomever it falls, it will grind him to powder.”
  • 19
    Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
  • 19
    And the chief priests and the scribes that very hour sought to lay hands on Him, but they [d]feared the people — for they knew He had spoken this parable against them.
  • 20
    Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу зарештувати Христа.
  • 20
    The Pharisees: Is It Lawful to Pay Taxes to Caesar?

    So they watched Him, and sent spies who pretended to be righteous, that they might seize on His words, in order to deliver Him to the power and the authority of the governor.
  • 21
    Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий.
  • 21
    Then they asked Him, saying, “Teacher, we know that You say and teach rightly, and You do not show personal favoritism, but teach the way of God in truth:
  • 22
    Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
  • 22
    Is it lawful for us to pay taxes to Caesar or not?”
  • 23
    Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів:
  • 23
    But He perceived their craftiness, and said to them, [e]“Why do you test Me?
  • 24
    «Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
  • 24
    Show Me a denarius. Whose image and inscription does it have?”
    They answered and said, “Caesar’s.”
  • 25
    Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
  • 25
    And He said to them, “Render[f] therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
  • 26
    Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
  • 26
    But they could not catch Him in His words in the presence of the people. And they marveled at His answer and kept silent.
  • 27
    Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
  • 27
    The Sadducees: What About the Resurrection?

    Then some of the Sadducees, who deny that there is a resurrection, came to Him and asked Him,
  • 28
    «Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[67]
  • 28
    saying: “Teacher, Moses wrote to us that if a man’s brother dies, having a wife, and he dies without children, his brother should take his wife and raise up offspring for his brother.
  • 29
    От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
  • 29
    Now there were seven brothers. And the first took a wife, and died without children.
  • 30
    Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним.
  • 30
    And the second [g]took her as wife, and he died childless.
  • 31
    Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
  • 31
    Then the third took her, and in like manner the seven [h]also; and they left no children, and died.
  • 32
    Останньою померла жінка.
  • 32
    Last of all the woman died also.
  • 33
    Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
  • 33
    Therefore, in the resurrection, whose wife does she become? For all seven had her as wife.”
  • 34
    Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.
  • 34
    Jesus answered and said to them, “The sons of this age marry and are given in marriage.
  • 35
    Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться.
  • 35
    But those who are counted worthy to attain that age, and the resurrection from the dead, neither marry nor are given in marriage;
  • 36
    Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони — діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.
  • 36
    nor can they die anymore, for they are equal to the angels and are sons of God, being sons of the resurrection.
  • 37
    Мойсей, в історії про палаючий кущ, [68] ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”.[69]
  • 37
    But even Moses showed in the burning bush passage that the dead are raised, when he called the Lord ‘the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’
  • 38
    Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».
  • 38
    For He is not the God of the dead but of the living, for all live to Him.”
  • 39
    Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»
  • 39
    Then some of the scribes answered and said, “Teacher, You have spoken well.”
  • 40
    І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
  • 40
    But after that they dared not question Him anymore.
  • 41
    Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос — Син Давидів?
  • 41
    Jesus: How Can David Call His Descendant Lord?

    And He said to them, “How can they say that the Christ is the Son of David?
  • 42-43
    Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:
    „Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
  • 42
    Now David himself said in the Book of Psalms:
    ‘The Lord said to my Lord,
    “Sit at My right hand,
  • 43
    Till I make Your enemies Your footstool.” ’
  • 44
    Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
  • 44
    Therefore David calls Him ‘Lord’; how is He then his Son?”
  • 45
    Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням:
  • 45
    Beware of the Scribes

    Then, in the hearing of all the people, He said to His disciples,
  • 46
    «Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.
  • 46
    “Beware of the scribes, who desire to go around in long robes, love greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts,
  • 47
    А самі вони оббирають вдів і виживають їх із їхніх осель, а потім моляться довго напоказ, щоб виглядати щирими. Господь покарає їх найтяжче».
  • 47
    who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”
    • ← (Луки 19) | (Луки 21) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025