Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі Храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини.
Одного дня, як навчав народ у храмі й звіщав Добру Новину, приступили первосвященики і книжники з старшинами
Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
і сказали так до нього: “Скажи нам, якою владою ти це робиш, або хто тобі дав владу цю?”
У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
Він у відповідь сказав: “Я теж спитаю вас одне. Скажіть мені:
Йоанове хрищення було з неба чи від людей?”
Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
А вони так міркували в собі: Якщо ми скажемо: З неба, — він спитає: Чому ж ви йому не повірили?
А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком».
А як ми скажемо: Від людей, — увесь народ нас поб'є камінням, бо був певний, що Йоан пророк.
Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
І відповіли: “Не знаємо, звідки (воно було).”
Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
А Ісус сказав їм: “То й я вам не скажу, якою владою я це чиню.”
Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри.
І він почав народові казати оцю притчу: “Один чоловік насадив був виноградник, винайняв його виноградарям і відійшов на довший час.
Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим.
Та своєчасно послав він до виноградарів слугу, щоб ті дали йому частку з плодів виноградних; а виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками.
І знов послав він другого слугу, та вони, й того побивши й обезчестивши, відпустили з порожніми руками.
Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
Послав ще й третього, та вони й цього, тяжко поранивши, прогнали.
Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
Сказав тоді власник виноградника: Що мені робити? Послати хібащо мого улюбленого сина? Може його пошанують?
Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
Виноградарі ж, побачивши його, так почали міркувати між собою: Це спадкоємець, убиймо його, щоб спадщина нам дісталась.
Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
І вивели його за виноградник і вбили. Що, отже, зробить їм власник виноградника?
Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
Прийде і вигубить тих виноградарів, а виноградник дасть іншим.” Почувши це, вони сказали: “Нехай це не станеться!”
Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
Ісус же глянув на них пильно й мовив: “Що, отже, значить оце написане: Камінь, що його відкинули будівничі, власне той став наріжним?
Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб'ється; на кого ж він впаде — роздавить.”
Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
Первосвященики та книжники шукали зараз же накласти на нього руки, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.
Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу зарештувати Христа.
І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що з себе праведних удавали, щоб його піймати на слові й видати начальству і владі намісника.
Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий.
І ті спитали його: “Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на обличчя, але навчаєш Божої путі по правді.
Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?”
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів:
Він же, побачивши їх лукавство, промовив до них:
«Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
“Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?” Ті відповіли: “Кесарів.”
Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
І він сказав їм: “Віддайте, отже, що кесареве — кесареві, а що Боже — Богові.”
Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
І не могли піймати його перед людьми на слові та, дивувавшися його відповіді, замовкли.
Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
Деякі з садукеїв, що кажуть, ніби нема воскресіння, приступили
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[67]
й спитали його: “Учителю, Мойсей приписав нам: Коли чийсь брат, одружений, умре бездітним, нехай його брат візьме за себе його жінку й відродить потомство братові своєму.
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
Сім ото братів було. Перший узяв жінку й помер бездітним.
Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
і третій, і так семеро умерли, не зоставивши дітей по собі.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
Жінка та, отже, при воскресінні, кому буде за жінку, бож семеро мали її за жінку.”
Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.
Ісус відповів їм: “Сини цього світу женяться і виходять заміж.
Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться.
Ті ж, що будуть достойні осягнути того віку й воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж;
Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони — діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.
бо й вмерти вже не можуть, тому що, до ангелів подібні, вони — сини Божі, бувши синами воскресіння.
Мойсей, в історії про палаючий кущ, [68] ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”.[69]
А що мертві воскресають, — це й Мойсей при кущі дав був зрозуміти, де він назвав Господа Богом Авраама, Богом Ісаака й Богом Якова.
Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».
Бог же не є Бог мертвих, але живих, усі бо живуть для нього.”
Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»
Деякі з книжників, озвавшися, заговорили: “Учителю, ти добре сказав.”
І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
І не насмілювались вони більше ні про що його питати.
Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос — Син Давидів?
І тоді він до них промовив: “Як же це кажуть, що Христос син Давида?
Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
Бож сам Давид у книзі Псалмів мовить: Господь сказав Владиці моєму: Сиди праворуч мене,
поки я не покладу твоїх ворогів підніжком тобі під ноги.
Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Давид, отже, зве його Господом. Як же він може бути його сином?”
Поки всі слухали, Ісус сказав Своїм учням:
І коли ввесь народ слухав, він сказав своїм учням: “Остерігайтеся книжників,
«Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.
що ходять залюбки в довгих шатах, люблять вітання на майданах, перші сидження в синагогах та перші місця на бенкетах;