Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Тож всі вони підвелися й відвели Ісуса до Пилата.
Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом — Царем Юдейськім».
І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.”
Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”
Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком».
Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”
Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди».
Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”
Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин.
Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.
а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом.
Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.
Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його.
Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата.
Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували.
І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього.
Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті.
Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
[Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ.] [82]
Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!»
Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”
(Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство.)
Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.
Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса.
Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»
Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”
І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».
І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.”
Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу.
Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг.
Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.
І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йдти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього.
І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.
Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми.
Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”.
Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”
Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! — і горбам: Покрийте нас!
Бо якщо таке трапитеметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?[83]»
Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”
Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців.
З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять». [84] Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб.
Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!»
Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!”
Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!»
Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,
примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: «ЦЕ ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це — Цар Юдейський.”
І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»
Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!”
Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок.
А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?
Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого».
Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”
І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».
І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”
Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».
Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”
Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години.
Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,
І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в Храмі розірвалася навпіл.
бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух [85] Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.
Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік».
Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому.[86]
Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.
Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.
Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
Саме у той час, в Єрусалимі знаходився чоловік на ймення Йосип з юдейського міста Ариматея. Він був доброю і праведною людиною й також чекав на прихід Царства Божого. Йосип був членом ради юдейської та не погоджувався з її рішенням про Ісусову страту.
І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, — людина добра й праведна,
що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
Він пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Христа.
цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.
Йосип зняв тіло Ісусове з хреста й, загорнувши у лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, висіченої у скелі.
Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
Була п’ятниця, день приготувань, наближалася субота.
День цей був п'ятниця, і вже заходила субота.
Жінки, які супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї, простежили за Йосипом й бачили, де було поховано Його.
Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.