Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
У перший день тижня, [87] рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса.
А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік.
й застали камінь, відкочений від гробниці.
Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли.
Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні.
І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.
Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий?
Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими
Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї.
Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:
Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов».
Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”
Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим.
а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося.
То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.
але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись — що то могло статися? [88]
Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах [89] від Єрусалиму.
Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,
І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом.
А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,
Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього.
Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.
Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями».
Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”
Та Ісус спитав: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і словом, перед Богом і всіма людьми.
І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, —
І як наші головні священики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розіп’яття на хресті.
та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.
Ми сподівалися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено,
А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!
деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла.
Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,
Вони прийшли й розповіли нам, що їм було видіння — вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий.
та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.
Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його».
Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”
Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки!
А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!
Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у Славу Свою?»
Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні.
І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.
Вони підійшли до містечка, до якого прямували, та Ісус удав, ніби хоче йти далі.
Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.
Але вони дуже вмовляли Його: «Зостанься з нами, бо день майже закінчився й вже вечоріє». Тож Він погодився й залишився з ними.
Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.
Коли вони сіли за стіл, Ісус узяв хліб і віддав дяку, а потім розломив його й роздав їм.
І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.
І тут їхні очі відкрилися, й вони впізнали Ісуса, але Він зник.
Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:
І один із учнів сказав другому: «Чи не горіли наші серця в грудях, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Святе Писання?»
І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”
Тієї ж миті вони підвелися й пішли назад до Єрусалиму. Вони знайшли одинадцятьох апостолів і інших учнів Христа, котрі зібралися разом з ними.
І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,
Апостоли та інші учні сказали: «Господь справді воскрес! Він з’явився Симонові».
які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”
Тоді ті двоє учнів розповіли про все, що з ними сталося на дорозі, і як вони впізнали Ісуса, коли Він розломив хліб.
І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
Коли вони все це розповідали, Сам Ісус став між ними, сказавши: «Мир вам!»
Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”
Але їх охопив страх. Вони затремтіли, бо подумали, що бачать привід.
Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
Але Він сказав їм: «Чого ви так стривожилися? Чому сумніви заворушилися в ваших серцях?
Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?
Погляньте на Мої руки й ноги. Ви ж бачите: це справді Я. Торкніться Мене й подивіться на Мене. Привиди не мають м’яса й кісток. Як ви бачите — Я маю».
Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”
Поки вони ще не вірили, і дивувалися, і раділи, Ісус спитав їх: «Чи маєте ви тут щось поїсти?»
А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”
І сказав їм Ісус: «Це слова, що казав Я вам, коли ще був із вами: все сказане про Мене в Законі Мойсеєвім, у пророків і в псалмах — мусить збутися».
Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”
І Він розкрив їх розум, щоб вони могли розуміти Святе Писання.
Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
І промовив Ісус: «Так сказано у Святому Писанні: Христос страждатиме й воскресне з мертвих на третій день.
і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
Ви — свідки цих подій. Ви повинні проповідувати покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи з Єрусалиму.
і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
Ви — свідки того (всього).
Пам’ятайте, що Я пошлю вам Того, Кого обіцяв Отець Мій, але залишайтеся в місті, аж доки ви одержите силу з Небес».
Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”
Потім Ісус вивів учнів Своїх із Єрусалиму, та повів аж до Віфанії, а опісля, піднявши руки, благословив їх.
І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
Благословляючи, Ісус залишив їх і був вознесений на Небо.
А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
Апостоли вклонилися Йому, а потім повернулися до Єрусалиму, сповнені великої радості.
Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,