Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на iм’я Лазар, який захворів.
Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.
Марія була тією самою жінкою, яка помазала мирром [39] Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом.
Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє».
Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.
Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона — для Слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї».
Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.
Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».
Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.
Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.
Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?»
Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!
На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього.[40]
Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.
Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».
Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.
Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його».
Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.
Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає».
Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.
Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон.
Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.
Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього».
І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.
Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».
Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.
Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі.
Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.
Віфанія розташована кілометрів за три [41] від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.
Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.
І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.
Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома.
Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.
І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.
Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі».
Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».
Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.
«Я є воскресіння і життя! — Сказав Ісус. — Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити.
Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.
І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?»
І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?
«Так, Господи! — сказала вона. — Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».
Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.
Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе».
І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.
Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.
Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.
На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його.
Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.
Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.
Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.
Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би».
Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.
Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею.
Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,
Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись»
і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.
Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!»
Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!
Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»
Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?
І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем.
Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.
Ісус сказав: «Заберіть цей камень». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер».
Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.
Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу Славу?»
Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?
Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене.
Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.
Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене».
Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!»
І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!
І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».
І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього.
Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.
Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус.
Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.
Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес!
Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш Храм і знищать народ».
Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.
Але один із них, на ім’я Каяфа, котрий у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте,
Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,
і не розумієте, що для вас буде краще, якщо один Чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено».
і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.
І сказав це він не від себе. Оскільки Каяфа був первосвящеником того року, він пророкував, що Ісус помре за людей, і не лише заради юдейського народу, а щоб об’єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.
Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,
і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.
І з того самого дня юдейські лідери стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса.
З того ж дня нарадились, щоб убити Його.
Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого неподалік від пустелі, і залишався там зі Своїми учнями.
Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.
Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалиму, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою.
Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.
Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в Храмі: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?