Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на iм’я Лазар, який захворів.
Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
Марія була тією самою жінкою, яка помазала мирром [39] Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом.
Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє».
Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.
Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона — для Слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї».
Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!
Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».
Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.
Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!
Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?»
А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?
На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього.[40]
Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.
Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».
Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!
Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його».
Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.
Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає».
А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!
Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон.
Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.
Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього».
і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.
Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».
Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі.
Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.
Віфанія розташована кілометрів за три [41] від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.
Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,
тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.
Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома.
Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.
І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.
Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі».
Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.
Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».
Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.
«Я є воскресіння і життя! — Сказав Ісус. — Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити.
Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити.
І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?»
І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це?
«Так, Господи! — сказала вона. — Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».
Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.
Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе».
Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!
Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.
Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,
На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його.
оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.
Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.
А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би».
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!
Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею.
Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.
Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись»
І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!
Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!»
А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його!
Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»
Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем.
Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.
Ісус сказав: «Заберіть цей камень». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер».
Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!
Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу Славу?»
Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?
Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене.
Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.
Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене».
Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!
Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!»
Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».
І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.
Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього.
Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус.
Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.
Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес!
Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес!
Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш Храм і знищать народ».
Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!
Але один із них, на ім’я Каяфа, котрий у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте,
Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте!
і не розумієте, що для вас буде краще, якщо один Чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено».
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув?
І сказав це він не від себе. Оскільки Каяфа був первосвящеником того року, він пророкував, що Ісус помре за людей, і не лише заради юдейського народу, а щоб об’єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.
Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.
І з того самого дня юдейські лідери стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса.
Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його.
Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого неподалік від пустелі, і залишався там зі Своїми учнями.
Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.
Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалиму, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою.
Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися.
Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в Храмі: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?