Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих.
Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар.
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
Марія взяла глечик, де було з півлітра [42] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав:
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
«Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет [43] і не роздати гроші бідним?»
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
«Залиш її! — сказав Ісус. — Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання.
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
Бідні завжди будуть з вами, [44] а Я — ні».
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи:
«Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
«Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
«Не бійся, місто Сіонське [46]! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові».
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до Слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося.
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо.
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
Серед тих, xто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки.
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це.
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися.
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.
Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
«Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов.
Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі Славу».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас.
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя.[47]
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
І коли Я вознесуся [48] над землею, то приверну всіх людей до Себе».
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?
І мовив Ісус: «Світло [49] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.
Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому.
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю:
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
«Бог зробив людей сліпими, а серця іхні кам’яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб не могли вони звернутися до Господа й отримати зцілення від Нього».
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
Ісая сказав так, бо бачив Його Славу і говорив про Нього.
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги.
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене.
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене.
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві.
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його.
І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати.
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.