Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих.
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар.
І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
Марія взяла глечик, де було з півлітра [42] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.
А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав:
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
«Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет [43] і не роздати гроші бідним?»
„Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.
А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
«Залиш її! — сказав Ісус. — Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання.
І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
Бідні завжди будуть з вами, [44] а Я — ні».
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.
А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря.
А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.
бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи:
«Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
«Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
«Не бійся, місто Сіонське [46]! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові».
„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до Слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.
А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося.
Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо.
Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»
Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
Серед тих, xто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки.
А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це.
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.
Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися.
Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.
Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.
Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.
Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
«Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов.
Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі Славу».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»
А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!
І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас.
Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя.[47]
Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
І коли Я вознесуся [48] над землею, то приверну всіх людей до Себе».
І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.
А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»
А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“
І мовив Ісус: «Світло [49] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.
І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому.
І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю:
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»
щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:
Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
«Бог зробив людей сліпими, а серця іхні кам’яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб не могли вони звернутися до Господа й отримати зцілення від Нього».
„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
Ісая сказав так, бо бачив Його Славу і говорив про Нього.
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги.
Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене.
А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене.
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві.
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його.
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати.
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.