Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Турконяка
За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих.
За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар.
Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
Марія взяла глечик, де було з півлітра [42] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.
Марія, взявши літру [1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду [2] , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав:
Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
«Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет [43] і не роздати гроші бідним?»
Чому б не продати це миро за триста динаріїв [3] і не роздати бідним?
Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.
Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
«Залиш її! — сказав Ісус. — Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання.
А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
Бідні завжди будуть з вами, [44] а Я — ні».
бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.
Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.
Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря.
Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,
Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи:
«Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
«Осанна! [45] Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:
А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:
«Не бійся, місто Сіонське [46]! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові».
Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до Слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.
Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося.
Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо.
Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»
А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
Серед тих, xто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки.
Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це.
Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.
Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.
Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися.
А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.
Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай.
Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя.
Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».
Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
«Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов.
Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину.
Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі Славу».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»
А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас.
У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя.[47]
Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
І коли Я вознесуся [48] над землею, то приверну всіх людей до Себе».
Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.
Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»
А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
І мовив Ісус: «Світло [49] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде.
Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.
Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому.
Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю:
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?»
щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:
Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
«Бог зробив людей сліпими, а серця іхні кам’яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб не могли вони звернутися до Господа й отримати зцілення від Нього».
Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
Ісая сказав так, бо бачив Його Славу і говорив про Нього.
Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги.
Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.
вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене.
Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене.
І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві.
Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його.
Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.
Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня.
Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати.
Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.