Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Хоменка
Рано-вранці у перший день тижня, ще затемно Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто.
Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить — камінь відкочено від гробниці.
Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали».
Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!»
Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший.
Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим;
Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.
нахилившися, бачить — лежить полотнище. Однак, не ввійшов.
У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці.
Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить,
а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці.
Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив.
Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, — і побачив, і увірував.
Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих.
Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути.
Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину,
Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу,
і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати.
і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять — один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове.
Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його».
І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» — «Узяли мого Господа, — відвічає їм вона, — і не відаю, де покладено його.»
Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його.
Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус.
Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».
І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, — а я заберу його.»
Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!»
Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» — що у перекладі означає: «Учителю!»
Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх [69] і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”».
А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.»
Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.
І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», — та й що він це їй повідав.
Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Раптом увійшов Ісус й став між ними, сказавши: «Мир вам!»
А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, — а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, — увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!»
Промовляючи це, Він показував їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа.
Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа.
Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас».
І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.»
Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий.
Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого!
Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».
Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються.»
Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Близнюком,[70] не було разом з усіма, коли приходив Ісус.
Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус.
Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, не вкладу своїх пальців туди й не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»
Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, — не повірю!»
Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!»
По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, — а двері були замкнені! — стає посередині та й каже: «Мир вам!»
Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір».
А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, — а віруючий!»
І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!»
І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!»
Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене. Та блаженні ті, хто не бачили, та повірили».
І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!»
Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі.
Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів.