Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Після цього настало юдейське свято, й Ісус пішов до Єрусалиму.
Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася арамійською Вифезда [23] і мала п’ять критих галерей з колонами.
У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати.].[24]
В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
[І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав.] [25]
Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років.
Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»
Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає».
Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи».
Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу.
І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!»
І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
Той відповів: «Чоловік, Котрий зцілив мене, сказав: „Візьми постіль свою і ходи”».
Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль і йти?»
Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
Але зцілений не знав, Хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили.
Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у Храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов.
Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його.
Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу.
За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати».
Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
Через це, ще дужче юдеї захотіли вбити Його. Вони казали: «Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом».
За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
І мовив Ісус: «Істинно кажу вам: Син нічого не може вчинити зі Своєї волі. Він мусить побачити, що Отець Його робить. Отже, що робить Отець, те й Син Його робить.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
Отець любить Сина Свого і не приховує від Нього нічого з того, що робить, і покаже Він ще більші справи, ніж ті, що ви бачили, тож ви дивуватиметеся.
Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
Так само, як Отець воскрешає померлих і дає їм життя, так і Син повертає життя тим, кому забажає.
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму, щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, Котрий послав Його.
Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя.
Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
Істинно кажу вам: близький той час, він уже настав, коли померлі почують голос Сина Божого, і всі, хто почує, матимуть життя.
Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
Отець є джерелом життя, і Синові Своєму також дарував таку силу.
Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
Він дав Синові владу бути суддею над людьми, бо Він — Син Людський.
і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
Не треба дивуватися з того. Надходить час, коли всі, хто у могилах лежать, почують голос Сина Людського.
Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
Вони повстануть із могил. Всі ті, хто добро робили, воскреснуть для життя вічного, котрі ж чинили зло, встануть, щоб бути засудженими.
і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
Сам Я не можу вдіяти нічого. Суджу Я так, як чую від Бога, і суд Мій справедливий, бо Я не намагаюся робити те, що хочу, а виконую волю Того, Хто Мене послав».
Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
«Якщо Я свідчитиму про Себе Сам, то це свідчення не матиме сили.
Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
Але є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що саме Його свідчення мають силу.
Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
Ви посилали людей до Іоана, і він підтвердив, що все це правда.
Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
Та Я не покладаюся на свідчення людей, але нагадую вам про те, чому вчив Іоан про ваше спасіння.
Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
Іоан був наче той світильник, що поки світить, то дає світло, і ви з радістю приймали його якийсь час.
Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
Та в Мене Самого є свідоцтво про Себе більше, ніж те, що дав Іоан, бо те, що Отець звелів Мені виконати, і те, що Я роблю зараз, свідчить про Мене і вказує на те, що Отець послав Мене.
Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
Навіть Отець Мій, Який послав Мене, Сам свідчить про Мене. Ви, люди, ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя, ви не маєте слова Його у своєму серці, бо не вірите у Того, Кого Бог послав.
І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
Ви вивчаєте Святе Писання, бо думаєте, що через нього знайдете вічне життя. Але ж це саме Святе Писання свідчить про Мене!
Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
Та ви не хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя.
Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
Але Я знаю вас і знаю, що ви не любите Бога у серці своєму.
Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
Я прийшов до вас в ім’я Отця Свого, та ви не приймаєте Мене, але якщо хтось інший прийде тільки від свого імені, то ви його приймете!
Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
Як же ви можете повірити в Мене, коли приймаєте похвалу один від одного, та не шукаєте тієї похвали, що йде від Бога Єдиного?
Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
Не думайте, що Я вас звинувачуватиму перед Отцем. Мойсей, на якого ви покладали свої надії, звинуватить вас. Якби ви справді вірили Мойсею, то повірили б і Мені, бо Мойсей писав про Мене.
Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.