Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
Після цього настало юдейське свято, й Ісус пішов до Єрусалиму.
Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася арамійською Вифезда [23] і мала п’ять критих галерей з колонами.
А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.
У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати.].[24]
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.
[І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав.] [25]
Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.
І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років.
А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.
Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»
Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“
Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає».
Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.
Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи».
Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“
І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу.
І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,
Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!»
тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.
Той відповів: «Чоловік, Котрий зцілив мене, сказав: „Візьми постіль свою і ходи”».
А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.
Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль і йти?»
А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“
Але зцілений не знав, Хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили.
Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.
Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у Храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов.
Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“
І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його.
Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.
Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу.
І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати».
А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.
Через це, ще дужче юдеї захотіли вбити Його. Вони казали: «Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом».
І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.
І мовив Ісус: «Істинно кажу вам: Син нічого не може вчинити зі Своєї волі. Він мусить побачити, що Отець Його робить. Отже, що робить Отець, те й Син Його робить.
Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.
Отець любить Сина Свого і не приховує від Нього нічого з того, що робить, і покаже Він ще більші справи, ніж ті, що ви бачили, тож ви дивуватиметеся.
Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.
Так само, як Отець воскрешає померлих і дає їм життя, так і Син повертає життя тим, кому забажає.
Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.
Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму, щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, Котрий послав Його.
Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,
щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.
Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя.
Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.
Істинно кажу вам: близький той час, він уже настав, коли померлі почують голос Сина Божого, і всі, хто почує, матимуть життя.
Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
Отець є джерелом життя, і Синові Своєму також дарував таку силу.
Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
Він дав Синові владу бути суддею над людьми, бо Він — Син Людський.
І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.
Не треба дивуватися з того. Надходить час, коли всі, хто у могилах лежать, почують голос Сина Людського.
Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,
Вони повстануть із могил. Всі ті, хто добро робили, воскреснуть для життя вічного, котрі ж чинили зло, встануть, щоб бути засудженими.
і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.
Сам Я не можу вдіяти нічого. Суджу Я так, як чую від Бога, і суд Мій справедливий, бо Я не намагаюся робити те, що хочу, а виконую волю Того, Хто Мене послав».
Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
«Якщо Я свідчитиму про Себе Сам, то це свідчення не матиме сили.
Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.
Але є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що саме Його свідчення мають силу.
Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.
Ви посилали людей до Іоана, і він підтвердив, що все це правда.
Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.
Та Я не покладаюся на свідчення людей, але нагадую вам про те, чому вчив Іоан про ваше спасіння.
Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.
Іоан був наче той світильник, що поки світить, то дає світло, і ви з радістю приймали його якийсь час.
Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.
Та в Мене Самого є свідоцтво про Себе більше, ніж те, що дав Іоан, бо те, що Отець звелів Мені виконати, і те, що Я роблю зараз, свідчить про Мене і вказує на те, що Отець послав Мене.
Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!
Навіть Отець Мій, Який послав Мене, Сам свідчить про Мене. Ви, люди, ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя, ви не маєте слова Його у своєму серці, бо не вірите у Того, Кого Бог послав.
Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.
Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.
Ви вивчаєте Святе Писання, бо думаєте, що через нього знайдете вічне життя. Але ж це саме Святе Писання свідчить про Мене!
Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!
Та ви не хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя.
Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
Але Я знаю вас і знаю, що ви не любите Бога у серці своєму.
але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
Я прийшов до вас в ім’я Отця Свого, та ви не приймаєте Мене, але якщо хтось інший прийде тільки від свого імені, то ви його приймете!
Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.
Як же ви можете повірити в Мене, коли приймаєте похвалу один від одного, та не шукаєте тієї похвали, що йде від Бога Єдиного?
Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?
Не думайте, що Я вас звинувачуватиму перед Отцем. Мойсей, на якого ви покладали свої надії, звинуватить вас. Якби ви справді вірили Мойсею, то повірили б і Мені, бо Мойсей писав про Мене.
Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!
Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.