Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Огієнка
Після цього Ісус подався на протилежний бік Ґалилейського озера, що зветься також Тиверіадським.
Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
Великий натовп людей ішов за Ним, бо вони бачили чудеса, що здійснив Ісус над хворими.
А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
Але Він зійшов на гору й сів там разом зі Своїми учнями.
Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
Підвівши очі й побачивши, що великий натовп іде до Нього, Ісус запитав Пилипа: «Де нам купити достатньо хліба, щоб нагодувати цих людей?»
А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
Він мовив так, щоб випробувати Свого учня, бо вже знав, що робитиме.
Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
І відповів Пилип Йому: «І за двісті динарів не купиш достатньо хліба, щоб кожному було по шматочку».
Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
Інший з учнів Ісуса, Андрій, брат Симона-Петра, каже:
Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
«Ось хлопчина, котрий має п’ять ячмінних хлібин і дві рибини, та це ніщо на таку кількість людей».
„Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“
І тоді Ісус сказав: «Нехай люди посідають». У тому місці гарно росла трава, тож усі повсідалися. І було там близько п’яти тисяч чоловіків.
А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
Тоді Ісус узяв хлібини, та воздавши Богові дяку, розділив між тими, хто сиділи навколо. Так само Він і рибу розділив — кожному, хто скільки хотів.
А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
Коли всі наїлися, Ісус мовив до Своїх учнів: «Позбирайте всі залишки, щоб нічого не пропало».
І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
Тож учні позбирали всі шматки й наповнили дванадцять кошиків залишками від п’ятьох ячмінних хлібин, після того, як усі поїли.
І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
Побачивши чудо, здійснене Ісусом, усі люди казали: «Цей Чоловік і справді Пророк,[26] Який мав прийти у світ!»
А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
Ісус знав, що люди от-от вже повинні були прийти, та оголосити Його своїм Царем. Через те Він знову подався в гори, щоб побути на самоті.
Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
Коли настав вечір, Ісусові учні спустилися до озера.
А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
Вже сутеніло, а Ісус усе ще не приходив до них. Тоді вони сіли в човен і попливли через озеро назад до Капернаума.
І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
Здійнявся сильний вітер, і хвилі ставали все вищими.
Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
Коли вони пропливли кілометрів п’ять-шість,[27] то побачили Ісуса, Який йшов по воді й підходив уже до човна. Учні Його дуже перелякалися.
Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
Як Він сказав це, вони взяли Його до човна й одразу допливли до берега, до того місця, куди прямували.
І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
Наступного дня люди, які залишалися на протилежному березі озера, побачили, що там знаходився лише один човен. Вони знали, що Ісус не сів у човен разом зі Своїми учнями, і що ті попливли самі.
А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
Та деякі човни прибули туди з Тиверіади. Вони зупинилися недалеко від місця, де напередодні люди їли хліб, після того, як Господь воздав дяку за їжу.
А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
І побачивши, що там не було ні Ісуса, ні Його учнів, усі посідали у човни й попливли до Капернаума шукати Його.
Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
Знайшовши Ісуса на іншому березі озера, учні запитали: «Вчителю, коли Ти прибув сюди?»
І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
Ісус мовив у відповідь: «Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудесні знамення, а через те, що їли хліб і наїлися досхочу.
Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
Працюйте не заради їжі земної, що гине, а заради їжі, що ніколи не псується і дає вічне життя, їжі, яку дасть вам Син Людський. Адже прихильністю Своєю відзначив Його Бог-Отець».
Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.
Тоді вони знову запитали Його: «З чого ми маємо почати, аби зробити те, що Бог бажає?»
Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
І відповів Ісус: «Це Бог бажає: „Вірте Тому, Кого Він послав”».
Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
Люди сказали: «Яке чудо здійсниш, щоб ми побачили й повірили Тобі? Що Ти зробиш?
А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
Наші пращури їли манну Небесну в пустелі, як про це написано у Святому Писанні: „Він послав їм хліб з Небес, щоб вони їли”».
Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
Ісус їм відповів: «Істинно кажу вам: не Мойсей послав вам хліб з Небес. Це Отець Мій дає вам справжній хліб з Небес.
А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
Адже хліб Божий — це Той, Хто сходить з Небес і дарує життя світові».
Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
«Господи, дай же нам того хліба зараз і завжди давай надалі», — сказали вони.
А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
Ісус відповів: «Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто вірить у Мене, той ніколи не буде спраглий.
Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
Я й раніше казав вам, що бачите ви Мене,[28] але й досі не вірите.
Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
Кожен прийде до Мене, кого Отець Мій дасть Мені, і Я ніколи не прожену того, хто прийде до Мене.
Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
Бо Я зійшов з Небес не для того, щоб чинити те, що Мені Самому хочеться, а щоб виконати волю Господа, Який послав Мене.
Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
Ось Його воля: щоб Я не розгубив нічого з даного Мені Богом, щоб повернув усіх до життя в останній день.
Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
Саме така воля Отця Мого: щоб кожен, хто побачить Сина і повірить у Нього, мав вічне життя. І Я воскрешу того в останній день».
Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.
Тоді юдеї почали висловлювати своє невдоволення Ним, бо Він сказав: «Я — хліб, що зійшов з Небес».
Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
Вони казали: «Хіба Він не Ісус, Йосипів Син? Чи не знаємо Його батька й матір? Як же Він може казати тепер, що зійшов з Неба?»
І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
У відповідь Ісус мовив до них: «Облиште ремствувати поміж собою.
А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
Ніхто не може прийти до Мене, доки Отець, Який послав Мене, не приведе його. А Я поверну його до життя в останній день.
Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
Пророки писали: „І Бог їх усіх навчить”. Кожен, хто слухає Отця і навчається у Нього, приходить до Мене.
У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
Лише Той бачив Отця, Хто прийшов від Нього. І ніхто інший Його не бачив.
Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
Істинно кажу вам: хто вірить, той має вічне життя.
Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.
Ваші пращури їли манну Небесну в пустелі, але вони вмерли.
Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
Я ж — той хліб, що йде з Небес, а кожний, хто його з’їсть, той не помре ніколи.
То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
Я — хліб живий, що зійшов з Небес, і хто скуштує цього хліба, той житиме вічно. Хліб, що Я дарую, — тіло Моє, що віддаю за життя світу».
Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.
Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: «Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми Його їли?»
Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
А Ісус їм на те відповів: «Істинно кажу вам: поки не покуштуєте тіла Сина Людського і не вип’єте крові Його, не матимете справжнього життя в собі.
І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
Той, хто їсть Тіло Моє і п’є кров Мою, має вічне життя, і Я воскрешу того в останній день.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
Тіло Моє — то істинна їжа, а кров Моя — істинний напій.
Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
Той, хто їсть тіло Моє і п’є кров Мою, лишається в Мені, а Я — в ньому.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
Як Отець Живий Мене послав, і Я живу Отцем Своїм, так само і той, хто їсть тіло Моє, житиме Мною.
Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
Ось що це за хліб, що з Неба зійшов. Це не так, як пращури ваші, котрі їли манну Небесну і повмирали. Той же, хто їстиме цей хліб, житиме вічно».
То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“
Все це Ісус говорив, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
Багато хто з Ісусових учнів, почувши це, сказав: «Таке вчення важко сприйняти. Хто може прийняти таке?»
А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
Ісус Сам знав, що Його учні нарікали на це, тож спитав: «Ви турбуєтеся про це вчення?
А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
А якщо побачите, як Син Людський повертається туди, звідки Він прийшов?
А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
Лише Дух приносить життя. Тіло ж не має ніякого значення. Слова, що Я мовив вам, — від Духа, і вони дають життя.
То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
Та є серед вас такі, що не вірять». (Він так сказав, бо знав від самого початку тих, хто не віритиме, і того, хто зрадить Його). А потім додав:
Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
«Ось чому Я сказав вам, що жоден не зможе прийти до Мене, доки Отець не дозволить йому».
І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.
Після цього багато хто з Його учнів повернули назад і більше не йшли за Ним.
Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
Тоді Ісус запитав у дванадцятьох апостолів: «Невже й ви теж хочете покинути Мене?»
І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
У відповідь Йому Симон-Петро сказав: «Господи, до кого ж ми підемо? Ти маєш слова, що приносять вічне життя.
Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.
Ми повірили в Тебе, ми знаємо, що Ти — Божий Святий».
Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
Ісус відповів їм: «Хіба Я не вибрав вас дванадцятьох? Але один із вас — диявол!»
Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.