Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New Living Translation
У церкві в Антиохії були деякі пророки й учителі: Варнава, Симеон, якого ще називали Ніґером, Луцій з Киринеї, Манаїл, який зростав разом з Іродом-тетрархом,[34] та Савл.
Одного разу, коли вони служили Господу й постилися, Дух Святий промовив до них: «Відділіть Мені Варнаву і Савла для справи, на яку Я їх обрав».
One day as these men were worshiping the Lord and fasting, the Holy Spirit said, “Appoint Barnabas and Saul for the special work to which I have called them.”
Тож після поста і молитви, апостоли й учителі поклали руки на Варнаву й Савла і вирядили їх у дорогу.
So after more fasting and prayer, the men laid their hands on them and sent them on their way.
Послані Духом Святим, вони вирушили до Селевкії, звідки відпливли на Кіпр.
Paul’s First Missionary Journey
So Barnabas and Saul were sent out by the Holy Spirit. They went down to the seaport of Seleucia and then sailed for the island of Cyprus.
Опинившись у Саламині, вони проповідували Слово Боже в юдейських синагогах. Їм допомагав Іоан Марко.
There, in the town of Salamis, they went to the Jewish synagogues and preached the word of God. John Mark went with them as their assistant.
Вони перетнули весь острів аж до Пафоса, там зустріли ворожбита і лжепророка, юдея, якого звали Вар-Ісус.
Afterward they traveled from town to town across the entire island until finally they reached Paphos, where they met a Jewish sorcerer, a false prophet named Bar-Jesus.
Він був при губернаторі Сергії Павлі, чоловікові розумному. Той послав по Варнаву й Савла, бо хотів почути Слово Боже.
He had attached himself to the governor, Sergius Paulus, who was an intelligent man. The governor invited Barnabas and Saul to visit him, for he wanted to hear the word of God.
Але проти них виступив Елімас-ворожбит (так перекладається його ім’я). Він намагався відвернути губернатора від віри в Ісуса.
But Elymas, the sorcerer (as his name means in Greek), interfered and urged the governor to pay no attention to what Barnabas and Saul said. He was trying to keep the governor from believing.
Тоді Савл, якого також звали Павлом, сповнений Духа Святого, поглянув пильно на Елімаса й сказав:
Saul, also known as Paul, was filled with the Holy Spirit, and he looked the sorcerer in the eye.
«Ти повен усіляких підступів і лихого лукавства! Ти син диявола, і ворог усього доброго! Чи припиниш ти коли-небудь удавати брехню за істини Господні?
Then he said, “You son of the devil, full of every sort of deceit and fraud, and enemy of all that is good! Will you never stop perverting the true ways of the Lord?
Тож слухай! Господь торкнеться тебе і ти осліпнеш й певний час не бачитимеш сонця».
Тієї ж миті глибока темрява накрила Елімасові очі, і він почав ходити безпорадно кругами, намагаючись знайти когось, хто повів би його за руку.
Тієї ж миті глибока темрява накрила Елімасові очі, і він почав ходити безпорадно кругами, намагаючись знайти когось, хто повів би його за руку.
Watch now, for the Lord has laid his hand of punishment upon you, and you will be struck blind. You will not see the sunlight for some time.” Instantly mist and darkness came over the man’s eyes, and he began groping around begging for someone to take his hand and lead him.
Побачивши, що сталося, губернатор здивувався науці Господній і повірив.
When the governor saw what had happened, he became a believer, for he was astonished at the teaching about the Lord.
Павло з супутниками відпливли з Пафоса й прибули до Перґи Памфилійської. Іоан Марко залишив їх і повернувся до Єрусалиму.
Paul Preaches in Antioch of Pisidia
Paul and his companions then left Paphos by ship for Pamphylia, landing at the port town of Perga. There John Mark left them and returned to Jerusalem.
А вони вирушили далі з Перґи до Антиохії Пісідійської. У суботу Павло й Варнава прийшли до синагоги й сіли там.
Після читання Закону Мойсея й книг пророків старші синагоги послали по них, переказуючи: «Браття, якщо маєте ви слова підтримки до людей, то кажіть, будь ласка».
Тоді Павло встав, подав знака рукою і промовив: «Народе ізраїльський і ви, погани, які поклоняються істинному Богу, слухайте.
So Paul stood, lifted his hand to quiet them, and started speaking. “Men of Israel,” he said, “and you God-fearing Gentiles, listen to me.
Бог народу ізраїльського обрав наших предків і звеличив їх під час перебування в землях Єгипетських, та Своєю всемогутньою рукою Він вивів їх із тієї країни.
“The God of this nation of Israel chose our ancestors and made them multiply and grow strong during their stay in Egypt. Then with a powerful arm he led them out of their slavery.
Протягом добрих сорока років Він терпів наш народ у пустелі.
Він знищив сім народів у країні Ханаанській, а землі їхні віддав у володіння ізраїльському народові на чотириста п’ятдесят років.
Then he destroyed seven nations in Canaan and gave their land to Israel as an inheritance.
А після цього Бог дав нашому народові суддів аж до часів пророка Самуїла.
All this took about 450 years.
“After that, God gave them judges to rule until the time of Samuel the prophet.
“After that, God gave them judges to rule until the time of Samuel the prophet.
Після цього ізраїльтяни попросили дати їм царя. Бог дав їм Саула, сина Кіша з роду Веніаминового, який правив близько сорока років.
Then the people begged for a king, and God gave them Saul son of Kish, a man of the tribe of Benjamin, who reigned for forty years.
Після його зміщення Бог підніс Давида, щоб той був їхнім царем. Бог так говорив про нього: „Давид, син Єссея — такий чоловік, який Мені подобається. Він робитиме все, що Я бажатиму від нього”.
З його, Давидового, роду Бог, як і обіцяв, привів до Ізраїлю Спасителя Ісуса.
“And it is one of King David’s descendants, Jesus, who is God’s promised Savior of Israel!
А ще перед Його приходом Іоан проголосив для всіх людей ізраїльських хрещення на покаяння.
Before he came, John the Baptist preached that all the people of Israel needed to repent of their sins and turn to God and be baptized.
Завершивши свою справу, Іоан сказав: „Ким ви мене вважаєте? Я — не Христос.[35] Але Тому, Хто прийде за мною, я не гідний навіть розв’язати ременці Його сандалій”.
As John was finishing his ministry he asked, ‘Do you think I am the Messiah? No, I am not! But he is coming soon — and I’m not even worthy to be his slave and untie the sandals on his feet.’
Браття, сини Авраамового роду, і ви, погани, які поклоняються Богу, це ж до нас звернене те Послання про спасіння.
“Brothers — you sons of Abraham, and also you God-fearing Gentiles — this message of salvation has been sent to us!
Мешканці Єрусалиму та їхні правителі не впізнали Христа, й засудили Його. Тим самим справдилися слова пророків, котрі читають щосуботи.
The people in Jerusalem and their leaders did not recognize Jesus as the one the prophets had spoken about. Instead, they condemned him, and in doing this they fulfilled the prophets’ words that are read every Sabbath.
І хоч вони не могли знайти ніяких підстав для винесення смертного вироку, вони попросили Пилата вбити Ісуса.
They found no legal reason to execute him, but they asked Pilate to have him killed anyway.
Виконавши все, що було про Нього сказане у Святому Писанні, вони зняли Його з хреста й поклали в могилу.
Протягом багатьох днів з’являвся Він тим, хто супроводжував Його в мандрах з Ґалилеї до Єрусалиму. І сьогодні вони — Його свідки нашому народу.
And over a period of many days he appeared to those who had gone with him from Galilee to Jerusalem. They are now his witnesses to the people of Israel.
Ми оповідаємо вам Благовість: те, що Бог обіцяв нашим предкам, Він здійснив для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса з мертвих. Ось що написано в другому Псалмі:
„Ти Мій Син; Сьогодні Я став Твоїм Батьком”.
„Ти Мій Син; Сьогодні Я став Твоїм Батьком”.
“And now we are here to bring you this Good News. The promise was made to our ancestors,
І як Бог воскресив Його з мертвих, щоб Він ніколи не повернувся у тлін, то сказав так:
„Я дам вам святе й вірне благословіння, яке обіцяв Давидові”.
„Я дам вам святе й вірне благословіння, яке обіцяв Давидові”.
Також і в іншому місці Він сказав:
„Ти не даси Своєму Святому зазнати тління”.
„Ти не даси Своєму Святому зазнати тління”.
Адже Давид служив волі Божій свого часу, а потім помер. Він був похований зі своїми предками, й зазнав тління.
This is not a reference to David, for after David had done the will of God in his own generation, he died and was buried with his ancestors, and his body decayed.
А той, Кого Бог воскресив із мертвих, тління не зазнав.
No, it was a reference to someone else — someone whom God raised and whose body did not decay.
Тож, браття, ви мусите знати, що через Нього дано вам прощення гріхів, і через Нього кожен, хто вірить, буде виправданий від усього, від чого не міг виправдатися через Закон Мойсея.
Everyone who believes in him is made right in God’s sight — something the law of Moses could never do.
Отже, пильнуйте, щоб із вами не сталося того, про що писали пророки:
Be careful! Don’t let the prophets’ words apply to you. For they said,
„Слухайте, ви, хто сумніваються, дивуйтеся і гиньте, бо в ваші дні таке Я роблю, у що ви ніколи не повірите, навіть якби вам хтось розповів”».
Коли Павло й Варнава йшли з синагоги, люди почали просити їх, щоб наступної суботи вони знову прийшли й розповіли їм більше про все це.
As Paul and Barnabas left the synagogue that day, the people begged them to speak about these things again the next week.
А коли з синагоги всі розійшлися, то чимало юдеїв і побожних новонавернених у юдаїзм подалися за Павлом і Варнавою. Апостоли розмовляли з ними й переконували їх не полишати віри в Божу милість.
Many Jews and devout converts to Judaism followed Paul and Barnabas, and the two men urged them to continue to rely on the grace of God.
Наступної суботи мало не все місто зійшлося послухати Слово Господа.
Paul Turns to the Gentiles
The following week almost the entire city turned out to hear them preach the word of the Lord.
Коли юдеї побачили юрмиська людей, серця їхні сповнилися заздрощів. Вони почали сперечатися з Павлом і ображати його.
But when some of the Jews saw the crowds, they were jealous; so they slandered Paul and argued against whatever he said.
А Павло та Варнава відважно промовляли: «Так було необхідно, щоб Слово Боже спершу було звернене до вас. Але ж ви відштовхнули його, вирішивши, що не гідні вічного життя. Тож ми й звертаємося до поган.
Then Paul and Barnabas spoke out boldly and declared, “It was necessary that we first preach the word of God to you Jews. But since you have rejected it and judged yourselves unworthy of eternal life, we will offer it to the Gentiles.
Так наказував нам Господь:
„Я зробив Тебе світлом для поган, щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі”».
„Я зробив Тебе світлом для поган, щоб Ти міг нести спасіння у всі кінці землі”».
Почувши це, погани зраділи й почали славили Слово Господнє. І ті, кому було призначене життя вічне, повірили.
When the Gentiles heard this, they were very glad and thanked the Lord for his message; and all who were chosen for eternal life became believers.
Слово Господнє поширювалося по всіх навколишніх землях.
So the Lord’s message spread throughout that region.
Але юдеї підбурили впливових побожних жінок і найважливіших людей міста, і ті почали переслідування проти Павла та Варнави, й вигнали їх з цих земель.
Then the Jews stirred up the influential religious women and the leaders of the city, and they incited a mob against Paul and Barnabas and ran them out of town.
Тоді апостоли обтрусили порох зі своїх ніг проти цих людей [36] і вирушили в Іконію.
So they shook the dust from their feet as a sign of rejection and went to the town of Iconium.