Сучасний переклад

Darby Bible Translation

Через деякий час прийшли якісь люди до Антіохії з Юдеї і почали навчати братів: «Якщо ви не обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете бути врятовані».

1

The Dispute over Circumcision

And certain persons, having come down from Judaea, taught the brethren, If ye shall not have been circumcised according to the custom of Moses, ye cannot be saved.

2

Павло й Варнава не погодилися з цим, і між ними зав’язалася гостра суперечка. Павло й Варнава і ще дехто були обрані йти до апостолів та старійшин у Єрусалим, і там обговорити це питання.

2

A commotion therefore having taken place, and no small discussion on the part of Paul and Barnabas against them, they arranged that Paul and Barnabas, and certain others from amongst them, should go up to Jerusalem to the apostles and elders about this question.

3

Церква вирядила їх в дорогу, і вони рушили через Фінікію та Самарію. По дорозі вони розповідали людям, як поганам потрібно було прийти до істинного Бога. Ці розповіді скрізь викликали радість поміж братів.

3

They therefore, having been set on their way by the assembly, passed through Phoenicia and Samaria, relating the conversion of [those of] the nations. And they caused great joy to all the brethren.

4

Коли вони прибули до Єрусалиму, їх радо зустріли церква, апостоли й старійшини, а вони розповіли про все, що Бог зробив разом із ними.

4

And being arrived at Jerusalem, they were received by the assembly, and the apostles, and the elders, and related all that God had wrought with them.

5

Дехто з віруючих, ті, хто належали до фарисеїв, встали й мовили: «Погани мусять бути обрізані, вони зобов’язані виконувати Закон Мойсеїв!»

5

The Council at Jerusalem

And some of those who were of the sect of the Pharisees, who believed, rose up from among [them], saying that they ought to circumcise them and enjoin them to keep the law of Moses.

6

Тоді апостоли й старійшини зібралися разом, щоб вирішити це питання.

6

And the apostles and the elders were gathered together to see about this matter.

7

Після довгих обговорень Петро встав і сказав: «Браття, ви знаєте, що в найперші дні Бог обрав серед вас мене. Він зробив так, щоб саме з моїх уст погани почули Благовість і повірили.

7

And much discussion having taken place, Peter, standing up, said to them, Brethren, *ye* know that from the earliest days God amongst you chose that the nations by my mouth should hear the word of the glad tidings and believe.

8

Бог, Якому відкриті серця, засвідчив їм Свою прихильність, давши їм Дух Святий, як раніше нам.

8

And the heart-knowing God bore them witness, giving [them] the Holy Spirit as to us also,

9

Бог не зробив ніякої різниці між ними й нами, Він очистив серця їхні вірою.

9

and put no difference between us and them, having purified their hearts by faith.

10

А раз так, то нащо ж ви Бога випробовуєте? Навіщо намагаєтеся на шиї цих учнів накинути ярмо,[38] якого ні самі ми, ані наші предки не були спроможні нести?

10

Now therefore why tempt ye God, by putting a yoke upon the neck of the disciples, which neither our fathers nor we have been able to bear?

11

Але милістю Господа Ісуса вони вірять, щоб бути спасенними так само, як ми».

11

But we believe that we shall be saved by the grace of the Lord Jesus, in the same manner as they also.

12

Запала мовчанка. Вони уважно слухали розповідь Варнави й Павла про всі ті знамення й чудеса, які Бог чинив через них перед поганами.

12

And all the multitude kept silence and listened to Barnabas and Paul relating all the signs and wonders which God had wrought among the nations by them.

13

Коли вони скінчили розповідати, встав Яків і сказав: «Браття, послухайте мене.

13

And after they had held their peace, James answered, saying, Brethren, listen to me:

14

Симон розповів нам, як Бог уперше виявив Своє любов до поган, коли прийняв їх до Себе, щоб стали вони Його людьми.

14

Simon has related how God first visited to take out of [the] nations a people for his name.

15

Слова пророків узгоджуються з цим. Адже написано:

15

And with this agree the words of the prophets; as it is written:

16

„Я повернусь після того і відбудую занепалий дім Давидів. Я підніму його з руїн і наново поставлю,

16

After these things I will return, and will rebuild the tabernacle of David which is fallen, and will rebuild its ruins, and will set it up,

17

щоб і решта людства, які будуть покликані іменем Моїм, могли шукати Господа. Отак мовить Господь, Який зробив все це.

17

so that the residue of men may seek out the Lord, and all the nations on whom my name is invoked, saith [the] Lord, who does these things

18

І це було відоме в віках”. [39]

18

known from eternity.

19

Через те, я вважаю, ми не повинні відштовхувати поган, які приходять до Бога.

19

Wherefore *I* judge, not to trouble those who from the nations turn to God;

20

Натомість ми повинні написати їм і застерегти їх від вживання їжі, споганеної бовванами, від перелюбу, від м’яса удушених тварин та крові.

20

but to write to them to abstain from pollutions of idols, and from fornication, and from what is strangled, and from blood.

21

Вони не повинні цього робити, бо в кожному місті з давніх-давен є ті, хто проповідують Закон Мойсея, та читають його щосуботи у синагогах».

21

For Moses, from generations of old, has in every city those who preach him, being read in the synagogues every sabbath.

22

Тоді апостоли та старійшини разом з усією церквою вирішили обрати з-поміж себе тих, кого вони пошлють до Антиохії разом з Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, якого ще звали Варсавою, та Силу — чоловіків, котрих поважали брати.

22

The Letter to the Gentile Believers

Then it seemed good to the apostles and to the elders, with the whole assembly, to send chosen men from among them with Paul and Barnabas to Antioch, Judas called Barsabas and Silas, leading men among the brethren,

23

Через них передали такого листа:«Апостоли й старійшини, ваші брати шлють вітання братам з поган в Антиохії, Сирії та Кілікії.Любі Брати,

23

having by their hand written [thus]: The apostles, and the elders, and the brethren, to the brethren who are from among [the] nations at Antioch, and [in] Syria and Cilicia, greeting:

24

Ми чули, що дехто звертається до вас від нашого імені й своїми словами турбує і бентежить вас, але все те робилося без наших вказівок.

24

Inasmuch as we have heard that some who went out from amongst us have troubled you by words, upsetting your souls, [saying that ye must be circumcised and keep the law]; to whom we gave no commandment;

25

Усі ми згодилися й вирішили обрати з-поміж себе людей і послати їх до вас разом з нашими любими друзями Варнавою та Павлом.

25

it seemed good to us, having arrived at a common judgment, to send chosen men to you with our beloved Barnabas and Paul,

26

Вони віддали своє життям в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.

26

men who have given up their lives for the name of our Lord Jesus Christ.

27

Тож ми посилаємо Юду й Силу, і вони на словах перекажуть вам те саме.

27

We have therefore sent Judas and Silas, who themselves also will tell you by word [of mouth] the same things.

28

Для Святого Духа й для нас добре не обтяжувати вас нічим більшим, ніж ці необхідні речі:

28

For it has seemed good to the Holy Spirit and to us to lay upon you no greater burden than these necessary things:

29

Не вживайте того, що було принесене в пожертву бовванам,
від вживання крові, м’яса задушених тварин та від розпусти.

29

to abstain from things sacrificed to idols, and from blood, and from what is strangled, and from fornication; keeping yourselves from which ye will do well. Farewell.

30

Коли посланці Варнава, Павло, Юда й Сила прибули до Антиохії, вони зібрали віруючих і вручили їм листа.

30

The Believers at Antioch Rejoice

They therefore, being let go, came to Antioch, and having gathered the multitude delivered to [them] the epistle.

31

Ті прочитали й дуже зраділи такій підтримці.

31

And having read it, they rejoiced at the consolation.

32

Юда й Сила, які самі були пророками, багато говорили з браттями, підтримуючи й зміцнюючи їхню віру.

32

And Judas and Silas, being themselves also prophets, exhorted the brethren with much discourse, and strengthened them.

33

Вони пробули там деякий час, а потім браття відпустили Юду й Силу з миром, і вони повернулися до тих, хто послав їх.

33

And having passed some time [there], they were let go in peace from the brethren to those who sent them.

34

[Однак Сила вирішив залишитися там.] [40]

35

Але Павло й Варнава залишилися в Антиохії. Разом з багатьма іншими вони навчали народ Слова Божого й Благовісті Господній.

35

And Paul and Barnabas stayed in Antioch, teaching and announcing the glad tidings, with many others also, of the word of the Lord.

36

За кілька днів по тому, Павло сказав Варнаві: «Давай повернемося до братів наших у всіх тих містах, де ми проповідували Слово Господа, й подивимося, як їм живеться».

36

Paul's Second Missionary Journey

But after certain days Paul said to Barnabas, Let us return now and visit the brethren in every city where we have announced the word of the Lord, [and see] how they are getting on.

37

Варнава хотів узяти з собою Іоана, якого ще називали Марком,

37

And Barnabas proposed to take with [them] John also, called Mark;

38

але Павло не вважав, що буде краще взяти з собою того, хто кинув їх у Памфилії і не пішов з ними на працю.

38

but Paul thought it not well to take with them him who had abandoned them, [going back] from Pamphylia, and had not gone with them to the work.

39

Між Павлом та Варнавою виникла незгода, і як наслідок, вони вирушили кожен своїм шляхом. Варнава взяв Марка й поплив з ним до Кіпру.

39

There arose therefore very warm feeling, so that they separated from one another; and Barnabas taking Mark sailed away to Cyprus;

40-41

Павло обрав Силу і вони пішли через Сирію та Кілікію, допомагаючи церквам зміцнюватися, а браття з Антиохії доручили їх піклуванню Господа.

40

but Paul having chosen Silas went forth, committed by the brethren to the grace of God.

Паралельне читання

Сучасний переклад

Darby Bible Translation

Дії 15

Acts 15