Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New International Version
Павло також відвідав Дервію та Лістру, де знаходився послідовник на ім’я Тимофій. Мати його була віруючою юдейкою, а батько греком.
Timothy Joins Paul and Silas
Paul came to Derbe and then to Lystra, where a disciple named Timothy lived, whose mother was Jewish and a believer but whose father was a Greek.
Paul came to Derbe and then to Lystra, where a disciple named Timothy lived, whose mother was Jewish and a believer but whose father was a Greek.
Про Тимофія добре говорили браття в Лістрі та Іконії.
The believers at Lystra and Iconium spoke well of him.
Павло хотів, щоб Тимофій пішов із ним, тому він зробив обрізання Тимофієві. Це було зроблено заради юдеїв, які мешкали у тієї місцевості, оскільки ті знали, що Тимофіїв батько був греком.
Paul wanted to take him along on the journey, so he circumcised him because of the Jews who lived in that area, for they all knew that his father was a Greek.
Проходячи через інші міста, вони передавали віруючим для послуху настанови, прийняті апостолами й старійшинами в Єрусалимі.
As they traveled from town to town, they delivered the decisions reached by the apostles and elders in Jerusalem for the people to obey.
Тож церкви міцнішали в вірі, й число віруючих зростало з кожним днем.
So the churches were strengthened in the faith and grew daily in numbers.
Павло та його супутники пройшли землю Фриґійську та Ґалатську, але Дух Святий не дозволяв їм проповідувати Слово в Малій Азії.
Paul’s Vision of the Man of Macedonia
Paul and his companions traveled throughout the region of Phrygia and Galatia, having been kept by the Holy Spirit from preaching the word in the province of Asia.
Paul and his companions traveled throughout the region of Phrygia and Galatia, having been kept by the Holy Spirit from preaching the word in the province of Asia.
Дійшовши до кордону Мізії, вони збиралися йти до Віфінії, але Дух Ісуса не пустив їх.
When they came to the border of Mysia, they tried to enter Bithynia, but the Spirit of Jesus would not allow them to.
Вночі Павлові було видіння, в якому якийсь чоловік із Македонії постав перед ним, благаючи: «Прийди до Македонії й допоможи нам».
During the night Paul had a vision of a man of Macedonia standing and begging him, “Come over to Macedonia and help us.”
Після цього видіння, ми [41] одразу ж зібралися йти до тієї землі, вирішивши, що то Бог покликав нас проповідувати македонцям Благовість.
After Paul had seen the vision, we got ready at once to leave for Macedonia, concluding that God had called us to preach the gospel to them.
Ми відпливли з Троади й попрямували до Самотракії, а наступного дня пристали до Неаполя.
Lydia’s Conversion in Philippi
From Troas we put out to sea and sailed straight for Samothrace, and the next day we went on to Neapolis.
From Troas we put out to sea and sailed straight for Samothrace, and the next day we went on to Neapolis.
Звідти ми пішли до міста Филипи, що було римською колонією та головним містом тієї частини Македонії, і провели там кілька днів.
В суботу ми вирушили за міську браму, до річки, сподіваючись, що знайдемо там місце для молитви. Ми сіли й почали розмовляти з жінками, які зібралися там.
On the Sabbath we went outside the city gate to the river, where we expected to find a place of prayer. We sat down and began to speak to the women who had gathered there.
Серед них була жінка на ймення Лідія. Вона була купчихою, та торгувала багряними тканинами в місті Тіатирі. Вона поклонялася істинному Богу. Лідія слухала нас, і Господь відкрив її серце назустріч тому, що казав Павло.
One of those listening was a woman from the city of Thyatira named Lydia, a dealer in purple cloth. She was a worshiper of God. The Lord opened her heart to respond to Paul’s message.
Коли вона та її домашні охрестилися, вона почала благати нас: «Якщо ви вважаєте, що я справді вірую в Господа, то зупиніться в моєму домі». Вона вмовила нас піти до неї.
When she and the members of her household were baptized, she invited us to her home. “If you consider me a believer in the Lord,” she said, “come and stay at my house.” And she persuaded us.
Так сталося, що коли ми йшли до місця молитви, нам зустрілася дівчина-рабиня. Вона була одержима духом,[42] який давав їй силу передбачати майбутнє. Роблячи це, вона приносила величезний прибуток своїм господарям.
Paul and Silas in Prison
Once when we were going to the place of prayer, we were met by a female slave who had a spirit by which she predicted the future. She earned a great deal of money for her owners by fortune-telling.
Once when we were going to the place of prayer, we were met by a female slave who had a spirit by which she predicted the future. She earned a great deal of money for her owners by fortune-telling.
Дівчина ходила за Павлом і всіма нами, вигукуючи: «Це слуги Всевишнього Бога! Вони провіщають вам шлях до спасіння!»
She followed Paul and the rest of us, shouting, “These men are servants of the Most High God, who are telling you the way to be saved.”
Так тривало багато днів, і Павла це почало турбувати. Тож він обернувся й промовив до духа: «Наказую тобі іменем Ісуса Христа, вийди з неї!» І він негайно вийшов з дівчини.
She kept this up for many days. Finally Paul became so annoyed that he turned around and said to the spirit, “In the name of Jesus Christ I command you to come out of her!” At that moment the spirit left her.
Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу, а там передали владі.
When her owners realized that their hope of making money was gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace to face the authorities.
Коли вони привели Павла та Силу до міської влади, то сказали: «Ці люди — юдеї, вони каламутять усе місто!
They brought them before the magistrates and said, “These men are Jews, and are throwing our city into an uproar
Вони проголошують звичаї, які для нас, римлян, є протизаконним прийняти або дотримуватися».
by advocating customs unlawful for us Romans to accept or practice.”
Натовп приєднався до їхніх звинувачів. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити.
The crowd joined in the attack against Paul and Silas, and the magistrates ordered them to be stripped and beaten with rods.
Тяжко побитих, їх кинули до в’язниці й наказали вартовому пильно стерегти їх.
After they had been severely flogged, they were thrown into prison, and the jailer was commanded to guard them carefully.
Діставши такий наказ, він посадив апостолів у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки.
When he received these orders, he put them in the inner cell and fastened their feet in the stocks.
Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в’язні слухали їх.
About midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the other prisoners were listening to them.
Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в’язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в’язнів попадали.
Suddenly there was such a violent earthquake that the foundations of the prison were shaken. At once all the prison doors flew open, and everyone’s chains came loose.
Вартовий прокинувся й, побачивши відчинені двері в’язниці, вихопив меча. Він хотів вбити себе, вважаючи, що в’язні втекли,
The jailer woke up, and when he saw the prison doors open, he drew his sword and was about to kill himself because he thought the prisoners had escaped.
та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут».
But Paul shouted, “Don’t harm yourself! We are all here!”
Тоді вартовий наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою.
The jailer called for lights, rushed in and fell trembling before Paul and Silas.
А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?»
He then brought them out and asked, “Sirs, what must I do to be saved?”
Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний — ти й твої домашні».
They replied, “Believe in the Lord Jesus, and you will be saved — you and your household.”
І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі.
Then they spoke the word of the Lord to him and to all the others in his house.
Тієї нічної години вартовий узяв їх, обмив їхні рани, й тут же його самого і його родину охрестили.
At that hour of the night the jailer took them and washed their wounds; then immediately he and all his household were baptized.
Він привів Павла й Силу до своєї оселі і дав їм поїсти. Він, і вся його родина раділи, бо повірили у Бога.
The jailer brought them into his house and set a meal before them; he was filled with joy because he had come to believe in God — he and his whole household.
Коли настав ранок, володарі міста послали воїнів, сказавши: «Звільніть тих людей».
When it was daylight, the magistrates sent their officers to the jailer with the order: “Release those men.”
Тоді вартовий передав ці слова Павлові: «Володарі міста сказали звільнити вас. Отже, виходьте зараз і йдіть з миром».
The jailer told Paul, “The magistrates have ordered that you and Silas be released. Now you can leave. Go in peace.”
Але Павло відповів воїнам: «Вони прилюдно били нас без суду, хоч ми римські громадяни, потім кинули нас до в’язниці. А тепер вони хочуть випустити нас таємно? Не буде цього! Вони повинні самі прийти й вивести нас із в’язниці».
But Paul said to the officers: “They beat us publicly without a trial, even though we are Roman citizens, and threw us into prison. And now do they want to get rid of us quietly? No! Let them come themselves and escort us out.”
Варта передала ці слова володарям міста. Почувши, що Павло і Сила — римляни, ті перелякалися.
The officers reported this to the magistrates, and when they heard that Paul and Silas were Roman citizens, they were alarmed.
Вони прийшли й вибачилися перед Павлом і Силою, а потім вивели їх із в’язниці й попросили залишити їхнє місто.
They came to appease them and escorted them from the prison, requesting them to leave the city.