Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Новый русский перевод
Павло також відвідав Дервію та Лістру, де знаходився послідовник на ім’я Тимофій. Мати його була віруючою юдейкою, а батько греком.
Павел пришел в Дервию и Листру. Там жил ученик по имени Тимофей.
Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а отец его был грек.
Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а отец его был грек.
Про Тимофія добре говорили браття в Лістрі та Іконії.
О Тимофее хорошо отзывались братья в Листре и Иконии.
Павло хотів, щоб Тимофій пішов із ним, тому він зробив обрізання Тимофієві. Це було зроблено заради юдеїв, які мешкали у тієї місцевості, оскільки ті знали, що Тимофіїв батько був греком.
Павел захотел взять его с собой в путешествие. И ради иудеев, которые жили в той местности, обрезал его, поскольку все знали, что отец Тимофея грек.
Проходячи через інші міста, вони передавали віруючим для послуху настанови, прийняті апостолами й старійшинами в Єрусалимі.
Путешествуя из города в город, Павел и его спутники призывали верующих соблюдать решение, принятое апостолами и старейшинами в Иерусалиме.
Тож церкви міцнішали в вірі, й число віруючих зростало з кожним днем.
Церкви укреплялись в вере, и число уверовавших с каждым днем увеличивалось.
Павло та його супутники пройшли землю Фриґійську та Ґалатську, але Дух Святий не дозволяв їм проповідувати Слово в Малій Азії.
Они проходили через Фригию и Галатийскую область, но Святой Дух не позволил им возвещать слово в провинции Азия.
Дійшовши до кордону Мізії, вони збиралися йти до Віфінії, але Дух Ісуса не пустив їх.
Подойдя к границе с Мисией, они собрались идти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им,
Вночі Павлові було видіння, в якому якийсь чоловік із Македонії постав перед ним, благаючи: «Прийди до Македонії й допоможи нам».
Ночью Павлу было видение: ему явился человек из Македонии. Он стоял и просил его:
— Приди в Македонию и помоги нам!
— Приди в Македонию и помоги нам!
Після цього видіння, ми [41] одразу ж зібралися йти до тієї землі, вирішивши, що то Бог покликав нас проповідувати македонцям Благовість.
После этого видения мы101 решили, что Бог призывает нас возвещать им Радостную Весть, и сразу же приготовились отправиться в Македонию.
Ми відпливли з Троади й попрямували до Самотракії, а наступного дня пристали до Неаполя.
Из Троады мы отплыли прямо в Самофракию и оттуда на следующий день в Неаполь.
Звідти ми пішли до міста Филипи, що було римською колонією та головним містом тієї частини Македонії, і провели там кілька днів.
Из Неаполя мы продолжили путешествие в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. Там мы пробыли несколько дней.
В суботу ми вирушили за міську браму, до річки, сподіваючись, що знайдемо там місце для молитви. Ми сіли й почали розмовляти з жінками, які зібралися там.
В субботу мы вышли за ворота города к реке, где, как мы предполагали, было место для молитвы. Мы сели и начали разговаривать с женщинами, которые там собрались.
Серед них була жінка на ймення Лідія. Вона була купчихою, та торгувала багряними тканинами в місті Тіатирі. Вона поклонялася істинному Богу. Лідія слухала нас, і Господь відкрив її серце назустріч тому, що казав Павло.
Среди них была одна по имени Лидия, из города Фиатиры, которая торговала дорогими пурпурными тканями. Лидия чтила Бога, и Господь открыл ее сердце к тому, что говорил Павел.
Коли вона та її домашні охрестилися, вона почала благати нас: «Якщо ви вважаєте, що я справді вірую в Господа, то зупиніться в моєму домі». Вона вмовила нас піти до неї.
После того как она и ее домашние были крещены, она пригласила нас к себе.
— Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, — упрашивала она и уговорила нас.
— Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, — упрашивала она и уговорила нас.
Так сталося, що коли ми йшли до місця молитви, нам зустрілася дівчина-рабиня. Вона була одержима духом,[42] який давав їй силу передбачати майбутнє. Роблячи це, вона приносила величезний прибуток своїм господарям.
Однажды, когда мы шли к месту молитвы, по дороге нам повстречалась некая рабыня, одержимая духом-змеем.102 Предсказаниями она приносила большой доход своим хозяевам.
Дівчина ходила за Павлом і всіма нами, вигукуючи: «Це слуги Всевишнього Бога! Вони провіщають вам шлях до спасіння!»
Рабыня шла за Павлом и за нами и кричала:
— Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!
— Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!
Так тривало багато днів, і Павла це почало турбувати. Тож він обернувся й промовив до духа: «Наказую тобі іменем Ісуса Христа, вийди з неї!» І він негайно вийшов з дівчини.
Она делала это изо дня в день, и когда Павлу все это надоело, он обернулся и сказал духу:
— Во имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из нее!
В тот же момент дух ее покинул.
— Во имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из нее!
В тот же момент дух ее покинул.
Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу, а там передали владі.
Когда ее хозяева поняли, что у них пропал источник дохода, они схватили Павла и Силу и поволокли их на площадь к городским властям.
Коли вони привели Павла та Силу до міської влади, то сказали: «Ці люди — юдеї, вони каламутять усе місто!
Они привели их к начальникам города и сказали:
— Эти люди — иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.
— Эти люди — иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.
Вони проголошують звичаї, які для нас, римлян, є протизаконним прийняти або дотримуватися».
Они вводят обычаи, которые нам, римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.
Натовп приєднався до їхніх звинувачів. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити.
Толпа тоже присоединилась к обвинениям против Павла и Силы, и начальники велели раздеть их и бить палками.
Тяжко побитих, їх кинули до в’язниці й наказали вартовому пильно стерегти їх.
Их сильно избили и бросили в темницу, а темничному стражу приказали бдительно их охранять.
Діставши такий наказ, він посадив апостолів у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки.
Получив такой приказ, он закрыл их во внутреннюю камеру и забил их ноги в колоду.
Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в’язні слухали їх.
Около полуночи Павел и Сила молились и пели хвалебные песни Богу, а другие заключенные слушали их.
Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в’язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в’язнів попадали.
Внезапно произошло такое сильное землетрясение, что поколебались основания темницы. Все двери раскрылись, и у всех заключенных цепи упали с ног.
Вартовий прокинувся й, побачивши відчинені двері в’язниці, вихопив меча. Він хотів вбити себе, вважаючи, що в’язні втекли,
Когда темничный страж проснулся и увидел, что все двери темницы раскрыты, он схватил меч и хотел покончить с собой, думая, что все заключенные убежали.
та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут».
Но Павел успел крикнуть:
— Не губи себя! Мы все здесь!
— Не губи себя! Мы все здесь!
Тоді вартовий наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою.
Страж потребовал света, вбежал внутрь и, дрожа, пал перед Павлом и Силой.
А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?»
Он вывел их наружу и спросил:
— Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?
— Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?
Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний — ти й твої домашні».
— Веруй в Господа Иисуса, — ответили они, — и ты будешь спасен, и твои домашние.
І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі.
И они возвестили слово Господа ему и его домашним.
Тієї нічної години вартовий узяв їх, обмив їхні рани, й тут же його самого і його родину охрестили.
В тот же ночной час темничный страж промыл им раны и сразу же был крещен, он сам и все домашние его.
Він привів Павла й Силу до своєї оселі і дав їм поїсти. Він, і вся його родина раділи, бо повірили у Бога.
Он привел Павла и Силу к себе домой и накрыл для них стол. Вместе со всеми своими домашними он радовался тому, что поверил в Бога.
Коли настав ранок, володарі міста послали воїнів, сказавши: «Звільніть тих людей».
Наступил день, и городские начальники послали своих служителей в темницу с приказом:
— Освободите этих людей.
— Освободите этих людей.
Тоді вартовий передав ці слова Павлові: «Володарі міста сказали звільнити вас. Отже, виходьте зараз і йдіть з миром».
Темничный страж сказал Павлу:
— Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!
— Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!
Але Павло відповів воїнам: «Вони прилюдно били нас без суду, хоч ми римські громадяни, потім кинули нас до в’язниці. А тепер вони хочуть випустити нас таємно? Не буде цього! Вони повинні самі прийти й вивести нас із в’язниці».
Но Павел сказал:
— Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то что мы римские граждане, и бросили нас в темницу. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.
— Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то что мы римские граждане, и бросили нас в темницу. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.
Варта передала ці слова володарям міста. Почувши, що Павло і Сила — римляни, ті перелякалися.
Служители доложили об этом городским начальникам, и когда те услышали, что Павел и Сила римские граждане, то испугались.
Вони прийшли й вибачилися перед Павлом і Силою, а потім вивели їх із в’язниці й попросили залишити їхнє місто.
Они пришли, принесли им свои извинения, вывели из темницы и попросили, чтобы те покинули город.