Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Cовременный перевод WBTC
Павло також відвідав Дервію та Лістру, де знаходився послідовник на ім’я Тимофій. Мати його була віруючою юдейкою, а батько греком.
Оттуда Павел пришёл в Дервию, а потом в Листру. Там был ученик по имени Тимофей. Он был сыном еврейки, женщины верующей, а отцом его был грек.
Про Тимофія добре говорили браття в Лістрі та Іконії.
Братья в Листре и Иконии хорошо отзывались о нём.
Павло хотів, щоб Тимофій пішов із ним, тому він зробив обрізання Тимофієві. Це було зроблено заради юдеїв, які мешкали у тієї місцевості, оскільки ті знали, що Тимофіїв батько був греком.
Павел хотел, чтобы он отправился в путь вместе с ним. И потому он сделал ему обрезание, чтобы угодить тамошним иудеям, ибо все они знали, что отец его грек.
Проходячи через інші міста, вони передавали віруючим для послуху настанови, прийняті апостолами й старійшинами в Єрусалимі.
И проходя через города, они передали верующим законы, установленные апостолами и старейшинами в Иерусалиме, чтобы верующие следовали им.
Тож церкви міцнішали в вірі, й число віруючих зростало з кожним днем.
Так церкви укреплялись в вере и возрастали численно с каждым днём.
Павло та його супутники пройшли землю Фриґійську та Ґалатську, але Дух Святий не дозволяв їм проповідувати Слово в Малій Азії.
Павел и те, кто был с ним, прошли через Фригию и Галатию, но Святой Дух не допустил их благовествовать в Азии.
Дійшовши до кордону Мізії, вони збиралися йти до Віфінії, але Дух Ісуса не пустив їх.
Подойдя к границе Мисии, они пытались отправиться в Вифинию, но Дух Иисуса воспрепятствовал им.
Вночі Павлові було видіння, в якому якийсь чоловік із Македонії постав перед ним, благаючи: «Прийди до Македонії й допоможи нам».
Той ночью Павлу было видение: какой-то человек из Македонии стоял и молил его, говоря: "Приди в Македонию и помоги нам!"
Після цього видіння, ми [41] одразу ж зібралися йти до тієї землі, вирішивши, що то Бог покликав нас проповідувати македонцям Благовість.
И после видения они тотчас же решили отправиться в Македонию, ибо заключили, что Бог призвал их принести им благую весть.
Ми відпливли з Троади й попрямували до Самотракії, а наступного дня пристали до Неаполя.
Мы отплыли из Троады и отправились прямым путём к острову Самофракия, на следующий день в Неаполь,
Звідти ми пішли до міста Филипи, що було римською колонією та головним містом тієї частини Македонії, і провели там кілька днів.
а оттуда в Филиппы, главный город той части Македонии, которая была Римской провинцией, и пробыли там несколько дней.
В суботу ми вирушили за міську браму, до річки, сподіваючись, що знайдемо там місце для молитви. Ми сіли й почали розмовляти з жінками, які зібралися там.
В субботу мы вышли за городские ворота к реке, где, как мы полагали, было место молитвы, сели и стали говорить с собравшимися там женщинами.
Серед них була жінка на ймення Лідія. Вона була купчихою, та торгувала багряними тканинами в місті Тіатирі. Вона поклонялася істинному Богу. Лідія слухала нас, і Господь відкрив її серце назустріч тому, що казав Павло.
И была там женщина из города Фиатир по имени Лидия, торговавшая драгоценными тканями. Она почитала истинного Бога и, когда слушала Павла, Господь открыл её сердце, и она поверила словам Павла.
Коли вона та її домашні охрестилися, вона почала благати нас: «Якщо ви вважаєте, що я справді вірую в Господа, то зупиніться в моєму домі». Вона вмовила нас піти до неї.
И после того как она и все её домашние приняли крещение, она попросила нас: "Если вы считаете меня истинно верующей в Господа, то остановитесь у меня в доме". И она убедила нас.
Так сталося, що коли ми йшли до місця молитви, нам зустрілася дівчина-рабиня. Вона була одержима духом,[42] який давав їй силу передбачати майбутнє. Роблячи це, вона приносила величезний прибуток своїм господарям.
Случилось, что, когда мы шли на место молитвы, нам встретилась служанка, одержимая духом прорицания, которая предсказаниями будущего приносила немалый доход своим хозяевам.
Дівчина ходила за Павлом і всіма нами, вигукуючи: «Це слуги Всевишнього Бога! Вони провіщають вам шлях до спасіння!»
Следуя за Павлом и за нами, она кричала: "Эти люди — слуги Бога Всевышнего! Они возвещают вам путь к спасению!
Так тривало багато днів, і Павла це почало турбувати. Тож він обернувся й промовив до духа: «Наказую тобі іменем Ісуса Христа, вийди з неї!» І він негайно вийшов з дівчини.
И она говорила это много дней. Но Павел, досадуя, повернулся и сказал духу, владевшему ею: "Приказываю тебе именем Иисуса Христа: выйди из неё!" И он вышел из неё в тот же миг.
Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу, а там передали владі.
Когда же хозяева её увидели, что исчезла надежда на доход, они схватили Павла и Силу и повели силой на рыночную площадь к властям.
Коли вони привели Павла та Силу до міської влади, то сказали: «Ці люди — юдеї, вони каламутять усе місто!
И, приведя их к предводителям, сказали: "Эти люди евреи, и они будоражат наш город,
Вони проголошують звичаї, які для нас, римлян, є протизаконним прийняти або дотримуватися».
проповедуя обычаи, которые мы, римляне, не должны принимать или исполнять".
Натовп приєднався до їхніх звинувачів. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити.
И народ также стал против Павла и Силы. А судьи, сорвав с них одежду, приказали их бить палками.
Тяжко побитих, їх кинули до в’язниці й наказали вартовому пильно стерегти їх.
Нанеся им множество ударов, они бросили их в темницу и приказали стражу хорошо стеречь их.
Діставши такий наказ, він посадив апостолів у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки.
Получив такой приказ, он заключил их в самое дальнее помещение в темнице и забил им ноги в колодки.
Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в’язні слухали їх.
Около полуночи Павел и Сила молились и воспевали Бога, а другие узники слушали их.
Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в’язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в’язнів попадали.
Внезапно началось сильное землетрясение, так что даже основание темницы содрогнулось. Тотчас же все двери открылись, и со всех узников упали оковы.
Вартовий прокинувся й, побачивши відчинені двері в’язниці, вихопив меча. Він хотів вбити себе, вважаючи, що в’язні втекли,
Страж, проснувшись и увидев, что двери темницы открыты, выхватил меч и чуть было не убил себя, думая, что узники бежали.
та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут».
Но Павел громко закричал: "Не причиняй себе вреда, ибо все мы здесь".
Тоді вартовий наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою.
Послав за огнём, надзиратель вбежал туда, где были Павел и Сила и, дрожа от страха, упал перед ними ниц.
А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?»
Затем он вывел их и сказал: "Государи мои, что мне делать, чтобы быть спасённым?"
Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний — ти й твої домашні».
Они же ответили: "Уверуй в Господа Иисуса, и спасён будешь и ты и дом твой".
І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі.
И проповедовали ему и всем, кто был в его доме, слово Господа.
Тієї нічної години вартовий узяв їх, обмив їхні рани, й тут же його самого і його родину охрестили.
И он, взяв их в тот же час ночи, омыл их раны, и тут же был крещён, а также и все члены его семьи.
Він привів Павла й Силу до своєї оселі і дав їм поїсти. Він, і вся його родина раділи, бо повірили у Бога.
Приведя Павла и Силу в дом, он накормил их, и он и все домашние его радовались, что уверовали в Бога.
Коли настав ранок, володарі міста послали воїнів, сказавши: «Звільніть тих людей».
Когда наступило утро, предводители послали своих служителей сказать надзирателю: "Освободите этих людей".
Тоді вартовий передав ці слова Павлові: «Володарі міста сказали звільнити вас. Отже, виходьте зараз і йдіть з миром».
И надзиратель передал эти слова Павлу: "Предводители прислали сказать, чтобы я отпустил вас; так выходите же теперь и ступайте с миром".
Але Павло відповів воїнам: «Вони прилюдно били нас без суду, хоч ми римські громадяни, потім кинули нас до в’язниці. А тепер вони хочуть випустити нас таємно? Не буде цього! Вони повинні самі прийти й вивести нас із в’язниці».
Но Павел сказал им: "Нас без суда всенародно били, несмотря на то, что мы римские граждане, и бросили в темницу. А теперь тайно хотят отправить нас прочь? Нет же, пусть придут и сами нас выведут".
Варта передала ці слова володарям міста. Почувши, що Павло і Сила — римляни, ті перелякалися.
Служители передали эти слова предводителям, и те испугались, услышав, что Павел и Сила римские граждане.
Вони прийшли й вибачилися перед Павлом і Силою, а потім вивели їх із в’язниці й попросили залишити їхнє місто.
Они пришли и извинились перед ними и, выведя их из темницы, просили уйти из города.