Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Новый русский перевод
Сталося так, що поки Аполлос перебував у Коринті, Павло йшов до Ефеса, відвідуючи на своєму шляху різні міста. Зустрівши там деяких послідовників Ісусових,
В то время, когда Аполлос был в Коринфе, Павел, пройдя через горные области, пришел в Эфес. Там он встретил нескольких учеников.
він запитав їх: «Чи одержали ви Дух Святий, коли ви повірили?» Вони відповіли: «Ми навіть не чули про Духа Святого».
— Приняли ли вы Святого Духа, когда поверили? — спросил он их.
— Мы даже и не слышали о том, что существует Святой Дух, — ответили те.
— Мы даже и не слышали о том, что существует Святой Дух, — ответили те.
Тоді Павло запитав: «То яке ж хрещення ви мали?» Вони й кажуть: «Іоанове хрещення».
Тогда Павел спросил:
— Во что же вы были крещены?
— В крещение Иоанна, — ответили они.
— Во что же вы были крещены?
— В крещение Иоанна, — ответили они.
Павло тоді мовив: «Іоанове хрещення ґрунтується на покаянні. Він закликав людей повірити в того, Хто прийде за ним, тобто в Ісуса».
Павел сказал:
— Крещение Иоанна было крещением покаяния. Он призывал народ верить в Того, Кто должен был прийти после него, то есть в Иисуса.
— Крещение Иоанна было крещением покаяния. Он призывал народ верить в Того, Кто должен был прийти после него, то есть в Иисуса.
Почувши це, вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса.
Когда они услышали об этом, они приняли крещение во имя Господа Иисуса.
І коли Павло поклав на них руки, Дух Святий зійшов на них, і вони почали говорити різними мовами й пророкувати.
И когда Павел возложил на них руки, на них сошел Святой Дух. Они тогда начали говорить другими языками и пророчествовать.
Павло ходив до синагоги й протягом трьох місяців сміливо говорив про Царство Боже, сперечаючись і переконуючи юдеїв.
Павел три месяца смело говорил в синагоге, беседуя с людьми о Божьем Царстве, и убеждал их.
Але дехто з них були впертими і відмовилися повірити. Вони паплюжили «Дорогу Господню» перед людьми. Тоді Павло залишив їх, узявши з собою учнів Ісусових, і щодня вів бесіди в школі такого собі Тиранна.
Некоторые из них, однако, ожесточались и отказывались верить, перед всеми браня Путь Иисуса. Тогда Павел оставил их. Он отделил учеников и ежедневно беседовал с ними в школе112 Тиранна.
Це тривало два роки. То ж усі, хто жили в Азії, як юдеї, так і погани, почули Слово Господнє.
Так продолжалось два года, и все иудеи и греки, жившие в провинции Азия, слышали слово Господа.
Навіть коли носовички та фартухи, до яких Павло лише доторкувався, відносили до недужих, ті зцілювалися від хвороб, і нечисті духи виходили з них.
Больным давали прикоснуться к платкам и фартукам, к которым прежде прикасался Павел, и у них проходили болезни, и злые духи выходили из них.
Дехто з юдеїв, які мандрували й виганяли нечистих, намагалися використовувати ім’я Господа Ісуса, щоб виганяти нечистих духів. Вони казали: «Заклинаю тебе ім’ям Ісуса, Якого проповідує Павло, вийди з цієї людини».
Некоторые из бродячих иудейских заклинателей тоже попробовали призывать над одержимыми имя Господа Иисуса. Они говорили:
— Заклинаю вас Иисусом, Которого возвещает Павел.
— Заклинаю вас Иисусом, Которого возвещает Павел.
Робили таке і сім синів юдейського первосвященика Скеви.
Это делали и семь сыновей Скевы, иудейского первосвященника.
Але нечистий дух сказав їм: «Я знаю Ісуса, і я знаю Павла. А ви хто такі?»
Но злой дух ответил им:
— Иисуса я знаю, и Павел мне известен, а вы кто такие?
— Иисуса я знаю, и Павел мне известен, а вы кто такие?
Тоді чоловік, у котрому сидів злий дух, кинувся на них. Він був дужчий і подолав їх усіх, тож мусили вони тікати з хати голі та побиті.
И человек, в котором был злой дух, набросился на них с такой силой, что одолел их всех, и они выбежали из дома голые и израненные.
Це стало відомо всім юдеям та грекам, які жили в Ефесі, і охопив їх жах. Вони ще більше почали шанувати ім’я Господа Ісуса.
Когда об этом узнали иудеи и греки, жившие в Эфесе, их охватил страх, и они стали относиться к имени Господа Иисуса с большим почтением.
Багато з тих, хто повірив, приходили покаятися й відверто визнавали свої гріховні вчинки.
Многие из поверивших приходили и открыто признавались в своих делах.
Деякі з тих, хто займався чаклунством, позбирали свої книжки й спалили їх на очах у громади. Коли ж підрахували вартість тих книжок, то виявилося, що вони коштують близько п’ятдесяти тисяч срібних монет.[46]
А многие занимавшиеся прежде волшебством приносили свои колдовские свитки и перед всеми сжигали их. Когда подсчитали общую стоимость всех сожженных свитков, то она оказалась в пятьдесят тысяч113 драхм.
Так слово Господнє поширювалося й ставало дедалі могутнішим, і завдяки йому число віруючих постійно зростало.
Так слово Господне распространялось и набирало силу.
Після того, як усе це сталося, Павло вирішив пройти Македонією та Ахаєю і дійти до Єрусалиму. Він сказав: «Після того, як побуваю в Єрусалимі, потрібно мені ще й Рим відвідати».
После всего этого Павел решил отправиться в Иерусалим через Македонию и Ахаию.
— После того как я побываю в Иерусалиме, мне нужно посетить и Рим, — говорил он.
— После того как я побываю в Иерусалиме, мне нужно посетить и Рим, — говорил он.
Отож відіслав він двох із своїх помічників, Тимофія та Ераста, в Македонію, а сам іще лишився в Азії.
Он послал в Македонию двух помощников, Тимофея и Эраста, а сам еще на некоторое время остался в провинции Азия.
Приблизно тоді ж почалися заворушення в Ефесі проти «Дороги Господньої». Ось як це трапилося.
В это время произошел большой мятеж из-за Пути.
У цьому місті мешкав один чоловік на ім’я Димитрій, майстер, який робив срібні зображення храму Артеміди.[47] Це давало чималий заробіток ремісникам.
Человек по имени Димитрий, серебряных дел мастер, изготовлял из серебра модели храма богини Артемиды и тем самым давал местным ремесленникам возможность заработать.
Він зібрав їх разом з іншими майстрами подібних ремесел і сказав: «Люди, ви ж знаєте, що ми маємо добрий прибуток з цієї роботи.
Он созвал их и других подобных мастеров и сказал:
— Вы знаете, что эта работа дает нам хорошую прибыль.
— Вы знаете, что эта работа дает нам хорошую прибыль.
Але разом з тим ви бачите й чуєте, що цей Павло переконав і привернув багатьох людей до своєї віри. І то не лише в Ефесі, а майже по всій Малій Азії. Він стверджує, що боги, зроблені руками людськими, не є справжніми богами.
Но вы видите и слышите, что этот Павел убедил и ввел в заблуждение многих людей не только здесь в Эфесе, но и по всей провинции Азия. Он говорит, что боги, сделанные руками, — это вовсе не боги.
Та загроза не тільки в тому, що ремесло наше набуває поганої слави, а справа в тому, що храм славетної богині Артеміди втратить свою важливість. І ще є одна небезпека: богиню, якій поклоняються вся Мала Азія і весь світ, буде позбавлено її величі».
Это грозит не только тем, что наше ремесло потеряет свое доброе имя, но и что храм великой богини Артемиды уже ничего не будет значить. И сама богиня, которую почитает вся провинция Азия и весь мир, будет лишена божественного величия!
Почувши це, вони страшенно розлютилися й загукали: «Велика Артеміда Ефеська!»
Услышав это, они в ярости стали кричать:
— Велика Артемида Эфесская!
— Велика Артемида Эфесская!
У місті почалися заворушення. Всі ті люди кинулися до амфітеатру, схопивши Ґая та Аристарха — македонців, які мандрували разом з Павлом.
Вскоре весь город пришел в движение. Люди схватили спутников Павла, македонян Гая и Аристарха, и все единодушно ринулись в театр.
Павло хотів вийти до натовпу, та учні його не пустили.
Павел хотел выйти к народу, но ученики ему не позволили.
Дехто з можновладців Малої Азії, Павлових друзів, також послали йому попередження й благали не йти до амфітеатру.
Даже некоторые из представителей провинциальной власти, друзья Павла, передали ему просьбу не появляться в театре.
Тепер вже одні горлали одне, інші — інше, а вся громада геть збурилася. Більшість уже не могла збагнути, навіщо всі вони тут зібралися.
Собравшиеся были в замешательстве, потому что одни кричали одно, другие другое. Большинство же вообще не знали, зачем пришли.
Деякі юдеї з натовпу навчили Олександра, що сказати і виштовхнули його наперед. Він дав знак рукою і намагався щось пояснити людям.
Из толпы вытолкнули вперед Александра — это сделали иудеи. Александр жестом призвал народ к тишине, чтобы сказать защитную речь.
Та коли натовп зрозумів, що він юдей, то всі закричали в один голос: «Велика Артеміда Ефеська!» — і не вгамовувалися десь зо дві години.
Но когда все узнали, что он иудей, то стали в один голос кричать:
— Велика Артемида Эфесская!
И кричали около двух часов.
— Велика Артемида Эфесская!
И кричали около двух часов.
Міський писар заспокоїв натовп словами: «Люди Ефеса! Немає в світі жодної людини, яка б не знала, що місто Ефес дбає про храм великої Артеміди й священний камінь,[48] котрий впав з небес.
Тогда к народу вышел один из начальников города. Он успокоил их и сказал:
— Эфесяне, разве не известно всему миру, что город Эфес является хранителем храма великой Артемиды и упавшего с небес ее изображения?
— Эфесяне, разве не известно всему миру, что город Эфес является хранителем храма великой Артемиды и упавшего с небес ее изображения?
І оскільки ніхто не може цьому заперечити, то слід вам заспокоїтися й не поводитися необачно.
Это неопровержимый факт. Поэтому вы должны успокоиться и не поступать опрометчиво.
Бо ви привели сюди цих людей,[49] хоч вони ні храмів не грабували, ані богиню нашу не паплюжили.
Вы привели сюда этих людей, хотя ни один из них не обокрал храма и не оскорбил нашей богини.
Якщо у Димитрія та ремісників є проти когось звинувачення, то на це є суди й судді. Там нехай і звинувачують одне одного.
Если у Димитрия и у других мастеров на кого-либо жалоба, то у нас для этого есть суд и власти. Туда вы можете приносить обвинения друг на друга.
Якщо ви маєте ще якісь нерозібрані справи, вам слід робити це на звичайному міському зібранні.
Если у вас есть еще какие-либо вопросы, то представьте их на рассмотрение законного собрания.
Я так кажу, бо ми знаходимося під загрозою звинувачень у заколоті, що стався сьогодні. І немає такої причини, яку ми можемо висунути, щоб виправдати цей заколот».
Есть опасность, что после сегодняшних событий нас могут обвинить в мятеже, и в таком случае нам нечем будет оправдаться.
С этими словами он распустил собрание.
С этими словами он распустил собрание.