Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Переклад Куліша та Пулюя
Павло сказав: «Браття й батьки, вислухайте, що скажу я на свій захист».
Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами.
Коли юдеї почули, що Павло говорить до них арамійською мовою, то зовсім замовкли.
Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.)
Він продовжував: «Я юдей, народився в Тарсі, в Кілікії, виріс у цьому місті. Наставником моїм був Ґамалиїл, який навчив мене законів наших предків. Я віддано служив Богу, як і ви всі сьогодні.
І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер.
Я нещадно переслідував послідовників «Дороги Господньої»: арештовував жінок і чоловіків й кидав їх до в’язниці.
Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок;
Це можуть підтвердити первосвященики і всі члени ради старійшин. Саме від них я одержав листи до братів юдейських у Дамаску і пішов туди, щоб схопити Ісусових послідовників й привести їх як в’язнів до Єрусалиму для покарання.
яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.
Але ось що сталося по дорозі до Дамаска, куди я прямував. Приблизно опівдні яскраве світло з Небес раптом осяяло мене.
Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.
Я впав на землю й почув голос, який звертався до мене: „Савле! Савле! Чому ти переслідуєш Мене?”
І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?
Я запитав: „Хто ти, Господи?” Він відповів мені: „Я Ісус із Назарета, Якого ти переслідуєш”.
Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.
Ті, хто були зі мною, бачили це сяйво, але не чули голосу, зверненого до мене.
Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї.
Я запитав: „Що мені робити, Господи?” І Господь відповів: „Підведися і йди в Дамаск, там тобі буде сповіщено, що Я призначив тобі робити”.
Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.
Я був осліплений тим сяйвом, тож мої супутники за руку відвели мене в Дамаск.
Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.
У тому місті мешкав відданий знавець Закону на ім’я Ананій,[60] він мав добру славу поміж усіма юдеями, які жили там.
Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів,
Він прийшов до мене і сказав: „Брате Савле! Нехай зір повернеться до тебе!” І тієї ж миті я зміг побачити його.
прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його.
Ананія мовив далі: „Бог наших предків обрав тебе спізнати волю Його, побачити Праведного й почути Його голос.
Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.
Бо ти перед усім народом маєш бути свідком того, що бачив і чув.
Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.
Ну, а тепер чого ти чекаєш? Встань і прийми хрещення, змий гріхи свої, закликаючи ім’я Господа [61]”.
А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.
І сталося так, що коли я повернувся до Єрусалиму й молився у Храмі, то було мені видіння.
І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,
У ньому я побачив Ісуса, Який наказав мені: „Збирайся й негайно залиш Єрусалим, бо люди тут не приймуть твоє свідчення про Мене”.
і видїв Його, глаголючого менї: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.
І я сказав: „Господи, ці люди знають, що ходив я по синагогах, арештовував і побивав тих, хто вірять у Тебе.
А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе.
І коли пролилася кров Твого свідка Степана, я стояв там й схвалював те вбивство, і навіть охороняв речі тих, хто розправлявся з ним”.
І як пролилась кров Стефана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.
Тоді Ісус сказав мені: „Іди. Я посилаю тебе в далеку дорогу до поган”».
І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.
До цих слів юдеї слухали Павла, а потім загукали: «Смерть йому! Він не повинен жити!»
Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землї такого! не жити йому.
Вони кричали, зриваючи з себе одяг і здіймаючи куряву.[62]
Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,
Через те командир наказав відвести Павла до фортеці й учинити йому допит з батогами. Він хотів з’ясувати, чого вони так кричали на Павла.
звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.
Та коли вони зв’язали його, щоб бити батогами, Павло звернувся до сотника, який стояв поруч: «Хіба це по закону без суду бити батогами римського громадянина?»
Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?
Почувши таке, сотник пішов до командира й сказав: «Що ж ти робиш? Цей чоловік — римський громадянин».
Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.
Тоді командир підійшов до Павла й запитав: «Скажи, ти римський громадянин?» «Так», — відповів той.
Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи менї, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.
Командир зауважив: «Мені коштувало великих грошей придбати це громадянство». Тоді Павло промовив: «А я народився в ньому».
І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).
Ті, хто збирались допитувати його, відразу відступили, а командир дуже злякався, збагнувши, що він зв’язав римського громадянина.
Зараз тодї відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.
Усе ж таки командир хотів з’ясувати достеменно, в чому ж юдеї звинувачують Павла. Тож наступного дня він звелів зібрати старійшин і весь Синедріон. Знявши з Павла ланцюги, він привів його до юдейського зібрання.
Назавтра ж, хотївши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всїй радї їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.