Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
New International Version
Павло подивився на членів Синедріону і сказав: «Браття, досі я жив перед Богом із чистою совістю і завжди робив тільки те, що вважав праведним».
Paul looked straight at the Sanhedrin and said, “My brothers, I have fulfilled my duty to God in all good conscience to this day.”
Первосвященик Ананія [63] звелів тим, хто стояв поруч із Павлом, ударити його по губах.
At this the high priest Ananias ordered those standing near Paul to strike him on the mouth.
Тоді Павло сказав йому: «Бог покарає тебе! Ти, неначе брудна стіна, яку побілили, аби приховати гидоту. Хіба не на те тебе тут посаджено, щоб ти судив мене за Законом Мойсея? А ти всупереч Закону наказуєш, щоб мене били».
Then Paul said to him, “God will strike you, you whitewashed wall! You sit there to judge me according to the law, yet you yourself violate the law by commanding that I be struck!”
Ті, хто стояли поруч із Павлом, вигукнули: «Як ти наважився образити Божого первосвященика?»
Those who were standing near Paul said, “How dare you insult God’s high priest!”
Та Павло відповів: «Браття, я не знав, що то є первосвященик. Адже сказано: „Не говори погано про правителя народу твого”».
Коли Павло зрозумів, що частина присутніх — саддукеї, а ще частина — фарисеї, він вигукнув до членів Синедріону: «Браття, я сам із фарисеїв, син фарисея! А судять мене за те, що маю надію на воскресіння із мертвих».
Then Paul, knowing that some of them were Sadducees and the others Pharisees, called out in the Sanhedrin, “My brothers, I am a Pharisee, descended from Pharisees. I stand on trial because of the hope of the resurrection of the dead.”
І коли він сказав це, то виникла незгода між фарисеями та саддукеями, і громада розділилася.
When he said this, a dispute broke out between the Pharisees and the Sadducees, and the assembly was divided.
(Саддукеї не визнають ні воскресіння, ні Ангелів, ні духів, а фарисеї в усе це вірять).
(The Sadducees say that there is no resurrection, and that there are neither angels nor spirits, but the Pharisees believe all these things.)
Здійнявся страшенний галас, і деякі фарисейські книжники підвелися й гаряче почали сперечатися. Вони твердили: «Ми не бачимо, щоб чоловік цей зробив щось лихе. Може й справді дух чи Ангел говорив до нього».
There was a great uproar, and some of the teachers of the law who were Pharisees stood up and argued vigorously. “We find nothing wrong with this man,” they said. “What if a spirit or an angel has spoken to him?”
Суперечка ставала все запеклішою і згодом переросла в бійку. Тоді командир злякався, що Павла можуть роздерти на шматки, і наказав воїнам спуститися й відвести його до фортеці.
The dispute became so violent that the commander was afraid Paul would be torn to pieces by them. He ordered the troops to go down and take him away from them by force and bring him into the barracks.
Наступної ночі прийшов до Павла Господь і сказав: «Будь мужнім. Бо так, як свідчив ти про Мене в Єрусалимі, так само мусиш свідчити і в Римі».
The following night the Lord stood near Paul and said, “Take courage! As you have testified about me in Jerusalem, so you must also testify in Rome.”
Наступного ранку, юдеї змовились і заприсягнулися, що не будуть ні їсти, ні пити, доки не вб’ють Павла.
The Plot to Kill Paul
The next morning some Jews formed a conspiracy and bound themselves with an oath not to eat or drink until they had killed Paul.
The next morning some Jews formed a conspiracy and bound themselves with an oath not to eat or drink until they had killed Paul.
Тих, хто брав участь у змові було понад сорок чоловік.
More than forty men were involved in this plot.
Вони пішли до головних священиків і старійшин й сказали: «Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.
They went to the chief priests and the elders and said, “We have taken a solemn oath not to eat anything until we have killed Paul.
Отож ви й Синедріон пошліть запит до командира. Нехай знову приведуть Павла сюди, ніби для того, щоб іще раз розглянути справу більш детально, а ми підготуємось і вб’ємо його ще до того, як його сюди доставлять».
Now then, you and the Sanhedrin petition the commander to bring him before you on the pretext of wanting more accurate information about his case. We are ready to kill him before he gets here.”
Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові.
But when the son of Paul’s sister heard of this plot, he went into the barracks and told Paul.
Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти».
Then Paul called one of the centurions and said, “Take this young man to the commander; he has something to tell him.”
Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».
So he took him to the commander.
The centurion said, “Paul, the prisoner, sent for me and asked me to bring this young man to you because he has something to tell you.”
The centurion said, “Paul, the prisoner, sent for me and asked me to bring this young man to you because he has something to tell you.”
Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?»
The commander took the young man by the hand, drew him aside and asked, “What is it you want to tell me?”
Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше.
He said: “Some Jews have agreed to ask you to bring Paul before the Sanhedrin tomorrow on the pretext of wanting more accurate information about him.
Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».
Don’t give in to them, because more than forty of them are waiting in ambush for him. They have taken an oath not to eat or drink until they have killed him. They are ready now, waiting for your consent to their request.”
Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це».
The commander dismissed the young man with this warning: “Don’t tell anyone that you have reported this to me.”
Потім він покликав двох своїх офіцерів [64] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців,
а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса».
Provide horses for Paul so that he may be taken safely to Governor Felix.”
«Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.
Claudius Lysias,
To His Excellency, Governor Felix:
Greetings.
To His Excellency, Governor Felix:
Greetings.
Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його.
This man was seized by the Jews and they were about to kill him, but I came with my troops and rescued him, for I had learned that he is a Roman citizen.
Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону.
I wanted to know why they were accusing him, so I brought him to their Sanhedrin.
Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення.
I found that the accusation had to do with questions about their law, but there was no charge against him that deserved death or imprisonment.
Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».
When I was informed of a plot to be carried out against the man, I sent him to you at once. I also ordered his accusers to present to you their case against him.
І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду.
So the soldiers, carrying out their orders, took Paul with them during the night and brought him as far as Antipatris.
Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.
The next day they let the cavalry go on with him, while they returned to the barracks.
Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла.
When the cavalry arrived in Caesarea, they delivered the letter to the governor and handed Paul over to him.
Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав:
The governor read the letter and asked what province he was from. Learning that he was from Cilicia,