Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Сучасний переклад
Cовременный перевод WBTC
Коли було прийняте рішення про те, щоб нам відплисти до Італії, Павла і ще кількох інших в’язнів передали офіцеру [71] на ім’я Юлій, який служив у полку імператора.
Когда было решено, что мы поплывём в Италию, Павел и некоторые другие узники были переданы центуриону из Августова полка по имени Юлий.
Ми сіли на адрамитський корабель, що відходив до портів уздовж азіатського узбережжя. З нами був Аристарх, македонець із Солуні.
Мы сели на корабль из Адрамиттия, который отплывал к берегам Азии, и отправились в путь. С нами был Аристарх, македонянин из Фессалоники.
Наступного дня ми припливли в Сидон. Юлій доброзичливо поставився до Павла й дозволив йому відвідати своїх друзів, щоб ті подбали про нього.
На следующий день мы высадились в Сидоне, и Юлий по-хорошему обошёлся с Павлом, позволив ему пойти к друзьям, которые и позаботились о его нуждах.
Звідти ми відпливли до Кіпру, оскільки був зустрічний вітер.
Оттуда мы вышли в море и поплыли на юг от Кипра, ибо шли против ветра.
Ми пройшли через відкриті води біля берегів Кілікії та Памфилії і прибули до Міри, що в Лікії.
Мы пересекли море, омывающее берега Киликии и Памфилии, и прибыли в Миры, что в Ликии.
Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
Там центурион нашёл александрийский корабль, плывущий в Италию, и посадил нас на него.
Кілька днів ми пливли повільно й ледве досягли Кніда. Оскільки вітер перешкоджав триматися нашого курсу, ми попливли на південь до Криту біля Салмона.
Мы медленно плыли несколько дней. Ветер был встречный, и потому, с трудом добравшись до Книда, мы не смогли продолжать путь в том направлении, а поплыли на юг от острова Крит, держась около Салмоны.
Долаючи великі труднощі, ми пливли вздовж критського берега, аж доки не пристали до місця, що мало назву Добра Пристань, неподалік міста Ласея.
С трудом преодолевая течение, мы подошли к месту, называемому Хорошие Пристани, недалеко от города Ласеи.
Багато часу вже було згаяно, і плисти вже стало небезпечно, тому що юдейський Піст [72] уже пройшов.
Много времени было потеряно, и плыть стало уже опасно, потому что к тому времени и еврейский пост уже прошёл. Павел предупредил их, сказав:
Павло попереджав їх: «Люди, я передбачаю, що плавання наше буде небезпечним і призведе до багатьох втрат. Під загрозою не лише вантаж і корабель, але й наше життя».
"Послушайте! Я предвижу, что наше путешествие обернётся бедой, корабль вместе с грузом будет потерян, да и мы можем жизнь потерять".
Та офіцера переконали капітан і власник корабля, а не Павлові слова.
Но кормчий и владелец судна убедили центуриона, и он не послушал Павла.
Оскільки пристань була непридатна для зимівлі, то більшість вирішила, що треба вийти в море і, якщо вдасться, дістатися Фенікса, міста на Криті, і вже там перебути зиму. У Феніксі була бухта, яка виходила як на південно-західне, так і на північно-західне узбережжя.
Так как пристань не подходила для зимовки, большинство решило выйти оттуда в море, чтобы попытаться достичь Финика, пристани на Крите, обращённой на юго-запад и северо-запад, и там перезимовать.
Коли ж повіяв легкий південний вітерець, вони вирішили, що це якраз слушний момент, тож підняли якір і вирушили вздовж критського узбережжя.
Когда подул лёгкий южный ветер, они подумали, что это как раз то, что им нужно, подняли якорь, и мы поплыли вдоль Крита.
Та невдовзі з острова почав задувати ураганний вітер, який називався «Північносхідник».
Но вскоре со стороны острова поднялся ветер, называемый северо-восточным.
Він захопив наш корабель і нас понесло, та оскільки ми не могли плисти проти бурі, то вирішили віддатися на волю вітрові.
Корабль попал в бурю и не мог идти против ветра. Мы отдались на волю ветра, нас бросало в разные стороны.
Коли ми пропливали повз маленький острівець Кавда, він трохи захистив нас від вітру. І з великими труднощами нам ледве вдалося втягти на палубу рятувальний човен.
Мы пронеслись мимо островка, называемого Клавда, и с большим трудом смогли закрепить спасательную лодку.
Після того ми намагалися обв’язати канатами корабель. А щоб не сісти на мілину Сірти, матроси спустили вітрила й віддалися на волю хвиль.
Подняв её, канатами укрепили снизу судно. Опасаясь, как бы не сесть на мель в Сирте, спустили парус, и ветер носил нас.
Шторм дужчав. Тож наступного дня вони почали викидати за борт вантаж,
На следующий день буря так разбушевалась, что мы стали выбрасывать груз,
а на третій день повикидали і усе корабельне знаряддя.
а на третий день бросили и корабельные снасти.
Кілька діб не з’являлися на небі ні сонце, ані зірки. Шторм усе лютував і у нас не лишалося ніякої надії на порятунок.
Ни солнце, ни звёзды не появлялись в течение многих дней, а буря продолжала свирепствовать; всякая надежда на наше спасение окончательно исчезла.
Давно вже ніхто нічого не їв. Тоді Павло встав перед ними і сказав: «Люди, ви мусили послухатися моєї поради й не відпливати з Криту. Тоді б ви уникли таких втрат і такої шкоди.
Уже давно никто ничего не ел. Тогда Павел встал и сказал: "Люди, надо было вам послушаться моего совета и не отплывать с Крита. Тогда бы не было ни всех этих бедствий, ни потерь.
Але зараз я закликаю вас не впадати в розпач, ніхто з вас не загине, тільки корабель втратимо.
Но теперь я призываю вас не падать духом, потому что никто из вас не погибнет, только корабль сгинет.
Бо минулої ночі з’явився мені Ангел від Бога, Якому я належу і Якому служу.
Ибо прошлой ночью явился мне ангел от Бога, Которому я принадлежу и Которому служу,
Ангел сказав мені: „Не бійся, Павле. Ти маєш стати перед цезарем, тому Бог збереже життя тобі й людям, які пливуть з тобою”.
и сказал: "Не бойся, Павел. Ты должен предстать перед кесарем, и Бог даёт тебе обещание, что все, плывущие с тобой, будут невредимы".
Тож тримайтеся, мужі, бо я вірю в Бога і в те, що все станеться так, як було мені сказано.
Поэтому не падайте духом, друзья, ибо я верю в Бога и в то, что всё случится так, как мне было сказано.
Як настала чотирнадцята ніч, нас все несло через Адріатичне море. Десь опівночі моряки відчули, що поруч земля.
Когда наступила четырнадцатая ночь, нас несло через Адриатическое море. Около полуночи корабельщики почувствовали, что рядом какая-то земля.
Вони заміряли глибину, і знайшли, що вона становила біля сорока метрів.[73] Трохи далі заміряли, і виявилося вже тридцять.[74]
Измерив глубину, они нашли двадцать сажен. Через некоторое время они вновь измерили глубину, и теперь она была пятнадцать сажен.
Остерігаючись наскочити на підводне каміння, моряки скинули з корми чотири якорі. Всі молилися, щоб швидше настав день.
Опасаясь, что мы можем сесть на подводные камни, они сбросили с кормы четыре якоря и стали молиться о наступлении дня.
Деякі моряки спробували втекти з корабля. Вони спустили рятувальний човен, удаючи, що збираються кинути ще кілька якорів з носа корабля.
Корабельщики пытались бежать с корабля: они спустили на воду лодку будто для того, чтобы бросить якори с носа,
Та Павло сказав офіцерові й воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на борту, не буде вам порятунку».
но Павел сказал центуриону и солдатам: "Если они не останутся на корабле, то вам не спастись".
Тоді воїни перерізали канати і скинули рятувальний човен.
Тогда воины перерезали канаты, державшие лодку, и она упала.
Перед самим світанком Павло умовляв усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день напруженого чекання, та ви увесь час нічого не їли.
Перед самым рассветом Павел уговорил всех поесть, говоря: "Сегодня четырнадцатый день нашего ожидания, а вы всё это время ничего не ели.
Отож благаю вас трохи попоїсти, бо вам це необхідно, аби вижити, щоб жодна волосина не впала з вашої голови».
Поэтому, прошу вас, поешьте что-нибудь, ибо вы нуждаетесь в этом, чтобы выжить и чтобы с вашей головы не упал ни один волос".
Сказавши так, Павло узяв хлібину, віддав хвалу Богові перед усіма і, переломивши хліб, почав їсти.
Сказав это, он взял немного хлеба, возблагодарил Бога перед всеми и, преломив, стал есть.
Всього ж на кораблі нас було двісті сімдесят шість душ.
Всего же было на корабле двести семьдесят шесть человек.
Добре поївши, вони почали викидати пшеницю у море, аби полегшити корабель.
Насытившись, они стали освобождать корабль от лишнего груза, выкидывая в море зерно.
А як настав день, то побачили вони невідому землю, але помітили затоку із похилим берегом та й вирішили, якщо вдасться, там пристати.
Когда же настало утро, они не узнали землю, но заметили залив с песчаной отмелью и решили по возможности попытаться причалить.
Отож, відрубавши якорі, вони залишили їх у морі. Потім моряки відв’язали канати, якими були закріплені керма, й поставивши вітрило за вітром, попрямували до берега.
Освободив якоря и перерезав канаты, державшие кормила, направили носовой парус по ветру и поплыли к берегу.
Але потрапивши на піщану мілину, ніс корабля нерухомо загруз, а корму розбивали потужні хвилі.
Но корабль попал на песчаную мель, нос его увяз и оказался недвижим, а корма разбивалась сильными волнами.
Воїни змовилися повбивати полонених, щоб жоден не міг поплисти й утекти.
Солдаты решили было убить узников, чтобы ни один не мог уплыть и скрыться,
Але офіцер хотів врятувати Павла і тому утримав їх від цього. Він наказав тим, хто вміє плавати, першими стрибати з корабля в море і добиратися до суші.
но центурион, желая спасти жизнь Павлу, удержал их от этого. Он приказал тем, кто умел плавать, первыми прыгать с корабля и добираться до суши,